Друге послання до Tимотея 3, 16 - 4, 4.
16. Все Писання надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, наставляти, виховувати у справедливості,
17. щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.
1. Заклинаю тебе Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, його приходом та його царством.
2. Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою.
3. Бо настане час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми похотями зберуть коло себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух,
4. і від правди відвернуть вухо, а обернуться до байок.
Євангеліє від Луки 19, 45-48.
45. Увійшовши в храм, Ісус став виганяти продавців,
46. кажучи до них: – Написано: дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.
47. І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, та старшина народу шукали його вбити,
48. та нe находили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
В сьогоднішній Євангелії залишається сильне враження від цього “анархіста” Ісуса, що проганяє торговців із Храму. Все ж таки, якщо бути чесним, послуги міняйлів грошей були добрими і потрібними: вони дозволяли людям, що походили з різних частин імперії обміняти їхню валюту, щоби мати змогу придбати щось для жертви цілопалення. Що б було кращою послугою для натовпу паломників, що з'їжджалися до Святого Міста!
На цьому тлі можна зробити висновок про декілька думок і для нас. Перша народжується внаслідок того, що Ісус розлютувався на тих, хто приторговував Божими речами. Торгувати, тобто відноситись до Бога, як до певного забезпечення, підписувати з Ним контракт. Чи тобі ніколи не спадало на думку сказати Богові: Як це так, я ходжу до церкви, молюся, а потім зі мною стається те і те? Тобто: я знаю, в чому є моє щастя, отже, хочу, щоби Бог пристосувався до мене!
Але таким відносинам бракує автентичності, що є найголовнішим у зустрічі з Богом. Ісус гнівно протиставляється такому баченню.
Отже, запитаймо себе, чи й ми часом, повністю свідомо не думаємо подібним чином, чи наші відносини не будуються в тому самому дусі торгування з Богом. Його прихильність не можна придбати, набути — вона дається нам безкоштовно. Той, хто любить без усякої міри, не визначає ціну. Інша, ширша думка з’являється у зв’язку з нашим відношенням до речей і грошей. Можливо, ніхто не каже відкрито: Я живу, щоб заробляти гроші. А все ж таки, ми живемо за цим принципом. Є родини, в яких існує розділення щодо того, кому має належати (нерухомість)спадок.
Серце учня є серцем, що пізнало ризик накопичення, амбіцій, що ніколи не задовольняться тим, що маємо, і що заздрісно порівнюють себе із іншими, які завжди виглядають кращими. І в цьому також Господь закликає нас до свободи. Прив’язаність до земних дібр не є справою кількості, але серця. Запитаймо себе сьогодні про те, як ми ставимося до різноманітних дібр, грошей, часу, і просімо благодаті жити із вільним серцем.