Перше послання до Tимотея 3, 1-13.
Євангеліє від Луки 16, 1-9.

Перше послання до Tимотея 3, 1-13.

1. Вірне слово: як хто прагне єпископства, бажає благородного діла. 

2. Отже, єпископ має бути бездоганним, однієї жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 

3. не п'яницею, не розбишакою, але сумирним, не сварливим, не грошолюбом, 

4. щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою. 

5. Бо хто не вміє рядити власним домом, як він буде дбати про Церкву Божу? 

6. Та не новонавернений, щоб, розгордівши, не був засуджений так, як диявол. 

7. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не попав у ганьбу та у диявольські тенета.

8. Диякони так само мають бути поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були жадні на брудний зиск; 

9. щоб тайну віри берегли в чистій совісті. 

10. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потому нехай служать, якщо будуть бездоганні. 

11. Жінки також нехай будуть поважні, хай не обмовляють, хай будуть тверезі, вірні в усьому. 

12. Диякони нехай будуть кожен однієї жінки чоловіком, хай добре рядять дітьми і власним домом, 

13. бо ті, що виконують добре свої обов'язки, здобувають собі почесне становище і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.

Витрачати свій час мудро,так як ми всі дамо звіт перед БогомЄвангеліє від Луки 16, 1-9.

1. Сказав він до учнів:

Був один багатий чоловік і мав управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.

 2. Покликав він його і каже:– Що я про тебе чую ? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти.

3. І почав управитель міркувати: що мені робити? Пан мій відбирає в мене управління. Копати землю – сил не маю; просити – соромлюся. 

4. Знаю, що зроблю, щоб коли скине мене з управління, прийняли мене до себе.

5. Покликав він одного по однім довжників свого пана й мовив до першого:– Скільки ти винен панові моєму?

6. – Сто мір оливи, – відповів той.Сказав до нього:– Візьми твою розписку, сядь і напиши швидко: п'ятдесят.

7. Потім до другого промовив:– Ти скільки винен ?– Сто корців пшениці, – відповів той.– Візьми твою розписку, напиши: вісімдесят.

8. І похвалив пан нечесного управителя, що той учинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

9. І я кажу вам: робіть собі друзів неправою мамоною, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.

     Що означає чинити мудро. Ба­гато з нас, напевно, не раз диву­валися цій притчі, яка немовби випадає з контексту Євангелія, адже тут Христос відкрито хва­лить нечесного і корумповано­го чиновника. Скандал? Увага! Христос хвалить його за те, що він вчинив мудро.

    Здається, ключ до розгадки полягає в тому, щоби трохи вирватися із замкненого кола сірих буднів, де ми неспро­можні бачити далі власного носа, та спробувати подивити­ся на ситуацію Божими очима. Спочатку ми зустрічаємо двох дійових осіб: багатого влас­ника та управителя. Очевид­но, що в цій ситуації багатий власник має розлогі угіддя, в яких працює багато людей, що, остаточно, має приноси­ти йому ще більший дохід. А через великий розмах справи він потребує спеціаліста, ме­неджера — управителя. Той має право діяти від імені влас­ника, купувати і продавати, ви­давати зарплату, наймати на роботу і звільняти, переводи­ти гроші на банківські рахунки, тощо. Але це не означає, що управитель може вважати всі ці добра своїми, використову­вати їх на власний розсуд, чи зневажати й гнітити інших пра­цівників. Не він ними володіє. А ця влада йому дана, щоби він примножував статки влас­ника, діяв в його інтересах. Тому, очевидно, по закінченні певного періоду треба буде здати звіт із своєї діяльності, щоби тримати власника в кур­сі справи.
    Чи всі ми не є управителями в своєму житті? Що з того, що ти маєш, належить тобі? Ти розпоряджаєшся своїми гро­шима і кар’єрою, але вони є даром Бога; своїми відноси­нами з друзями і родиною, але вони є даром Бога; своїми здібностями, інтелектом та тілом, але вони є даром Бога. Все це має свого власника, і Ним не є ти.
    Притча починається з анонім­ного доносу на управителя, що той марнує добра власни­ка. Чи в твоєму і моєму житті не є так? Бог, звісно, унікаль­ний по своїй доброті власник, і Його терпеливість часто ви­дається майже гумовою, але прийде день і Він покличе тебе до Себе і запитає: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не мо­жеш більше розпоряджатися. В день, коли Він припинить твої повноваження над всім, що ти вважав своїм, із самим життям включно, ти вже не матимеш сил ані копати, ані просити, тобто вже ніяк не відновиш контроль над відібраним тобі життям. В цей день ти маєш дати звіт, і вже не встигнеш ні­чого змінити в ньому.
   Управитель в останню хвили­ну, з поспіхом намагається змінити ситуацію, звернувши, нарешті, увагу на тих, хто був доручений його опіці — почи­нає прощати борги і робити добро, поки він ще в змозі це зробити. Так і ми повинні на­магатися встигнути це в своє­му житті ще до його закін­чення, щоби не змарнувати останній шанс почути від Го­спода, що ми вчинили мудро, та щоб, коли життя не стане, вас прийняли в намети вічні.