Введення у храм Богородиці Євр 9,1-7 Лк 10,38-42; 11,27-28

    Євр 9,1 Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.

2 Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».

3 За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,

4 із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.

5 А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.

6 І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,

7 в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

    Лк 10, 38 Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.

39 Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.

40 Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.”

41 Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,

42 одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

     Лк11,27 Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”

28 А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”

     ^{Сьогоднішнє свято Введення у храм Пресвятої Богородиці має велике значення. Не тіль­ки тому, що в ньому ми згаду­ємо одну з таємниць життя Тої, кого Бог вибрав Матір’ю сво­го Сина та Матір’ю Церкви. Ані тільки тому, що під час цього введення (посвячення) Марії згадується Стрітення як інше посвячення Отцю — Христа та й усіх християн. Але також тому, що це свято становить конкретний жест екуменізму. Подія введення у храм Бого­родиці не розказана в жодній біблійній книзі, її приводять з багатьма подробицями апо­крифи (тобто тексти, що не вважаються богонатхненими). Сьогодні ми уважно при­дивляємося до дитини, яка цілковито присвячує себе Господу. Церква зрозуміла, що ставлення Марії до благові­щення не було імпровізацією і що в її душі ця жертва посвяти готувалася віддавна та посту­пово реалізовувалася. Як зво­рушливо бачити дитину, яку так приваблює святість Бога, що вона хоче присвятити себе Йому. Ця дитина розуміє, що Божа справа є важливою, що треба стати на службу Богу, кожному згідно з власними здібностями, відкритися для Бога.}

    ^{Марія виконала те, що пізніше св. Павло запропонує як ідеал християн: присвяти­ти самого себе. Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. І не вподібнюйтеся до цьо­го світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа (Рим 12, 1-2). Марія ще задовго до дня від­відин приготувала своє серце, щоб вповні присвятити його Господу: вже у своїй посвяті в дитинстві, потім у своїй по­святі в Благовіщенні, вреш­ті у своїй посвяті на Голгофі. Ми також можемо посвятити своє життя Богу, можемо по­жертвувати все, навіть те, що в нашому житті видається для цього зовсім непридатним. Тягарі, що пригнічують, які ми вважаємо перешкодою, труд­нощі, страждання, які здають­ся такими, що не мають сенсу. Розіп’ятий Христос вчить нас, що ми можемо віддати Богу все, щоб все було перемінено і щоб власне те, що здавалося непридатним, перемінилося в чудесний спосіб.}