Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім.
Перше послання до Tимотея 1, 1-7.
1. Павло, апостол Христа Ісуса, за велінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії,
2. Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3. Як я, йдучи в Македонію, просив тебе зостатися в Ефесі, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншої науки
4. і не вважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру.
5. Ціль того веління: любов із щирого серця, з доброї совісти та нелицемірної віри.
6. Деякі від цього відхилились і попали у пустослов'я;
7. вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ні того, що твердять з такою певністю.
Євангеліє від Луки 14, 12-15.
12. Він сказав також тому, що його запросив:– Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ні твоїх родичів, ні багатих сусідів, щоб часом вони тебе також не запросили й не було тобі відплати.
13. Але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих, 1
4. і будеш щасливий, тому що вони не мають чим тобі відплатити, і воздасться тобі в день воскресіння праведних.
15. Почувши те, один із тих,, що сиділи за столом, сказав до нього:– Щасливий, хто їстиме хліб у царстві Божім.
Літургійна благовість від св. Луки, котру ми чуємо сьогодні, є частиною ширшого опису гостини Ісуса Христа у домі знатного фарисея. Господь прийняв його запрошення на суботню трапезу і прийшов до нього у гості. Син Божий повчає присутніх на обіді притчами, однією з яких є якраз нинішній уривок Євангелія.
Кожен із нас чудово знає, чим є якесь урочисте святкування.Коли йдеться, приміром, про весілля чи уродини, ми можемо зі свого досвіду розповісти, що їм передує тривале приготування, запрошення гостей, вибір відповідного місця, укладання меню, турбота про розваги та багато чого подібного. В означений день на певну годину ошатні гості прибувають до місця святкування, їх зустрічають господарі, починається бенкет, звучить музика... Цікаво, що сам перебіг подібних святкувань зостається майже незмінним протягом століть і є схожим у традиції різних народів. Словом, відбувається щось усталене, звичне для багатьох із нас. Христос, однак, привносить до всього цього деяку новизну.
Традиційно після свята як господарі, так і гості аналізують вже завершене святкування. Зазвичай, однією з головних тем буде обговорення подарунків та матеріальних витрат, пов’язаних з бенкетом. Ясна річ, що при цьому вже у голові укладаються плани, що кому віддарувати чи як кому віддячити на наступному торжестві. Однак Господь Ісус зауважує, що така кругова віддяка не матиме для нас ніякої користі, бо припиниться із нашою смертю. Син Божий закликає розширити наше світобачення і подивитись поза родинні чи ділові кола на тих, хто не менш гідний участі у святочних трапезах. Йдеться про людей, які деколи бувають за рамками суспільства — убогих, інвалідів, неповносправних. Так, вони часто не мають змоги обдарувати нас грішми чи коштовностями, нерідко не можуть запросити нас у світлі хороми для бенкетів — нема у них для нас рівноцінної віддяки. Але чи варто нам цим перейматись? Ні, бо Сам Бог заплатить нам замість них, коли в останній день чинитиме справедливий суд. Лише тоді виявиться, чи будемо ми гідними увійти до Царства і брати участь у вічному святкуванні разом з Господом.
Часто ми боїмось оглянутись навколо і побачити, що хтось справді потребує допомоги, яку можемо надати лише ми, тут і зараз. Не тратьмо цієї дорогоцінної нагоди послужити ближньому, яка потім може й не настати знову.