Як свідчать перекази, Самбірську ікону Богородиці намалював на дошці з кипарисового дерева сам євангеліст Лука. Її привезли до Самбора два грецькі купці на початку XVII ст. Інші дослідники зараховують її до найдавніших українських ікон, що походять із XII–XIII ст.

1705 року в Самборі і околицях панувала «чорна хвороба» — чума, серед померлих був й Іван Стамович, власник ікони. Олена Добрянська, його далека родичка отримала у спадок його майно разом з іконою.

15 вересня 1727 року відбулося перше чудо — ікона плакала. На прохання пароха ікона перейшла до парафіяльної церкви Різдва Пречистої Діви Марії, де вона перебуває й досі. 17 жовтня 1727 року на іконі знову з'явилися сльози на очах Богородиці. Спеціальна церковна комісія визнала плач Богородиці на іконі надприродним явищем, а ікону чудотворною. В той час відомими стають випадки зцілень людей, які молилися перед іконою.

На свято Непорочного Зачаття Богородиці 22 грудня 1727 року відслужили урочисту св. Літургію з нагоди проголошення Самбірської ікони чудотворною.

8 червня 1908 року Апостольська Столиця проголосила головний престол чудотворної ікони в Самборі упривілейованим. В 1912 і 1913 роках св. Літургії тут служив і молився митрополит Андрей Шептицький, а у 1931 і 1932 рр. — тоді ще ректор духовної семінарії у Львові о. Йосиф Сліпий.

У вересні 1939 року німецькі і радянські правителі розділили Польщу, єпископ Йосафат Коциловський заради збереження ікони доручив монахиням зі Згромадження сестер Служебниць перевезти її з самбірської церкви за Сян до Польщі. 6 серпня 1941 року святу реліквію привезли назад до Самбора. 1944 року вдруге перевезли ікону на Захід.

Восени 1996 року ікону передали на реставрацію до Львова. Після реставрації ікона побувала у львівських та дрогобицьких храмах, а 23 лютого 1997 року повернулася до Самбора.

3 грудня (з можливим перенесенням на неділю) встановлено днем почитання Чудотворної Самбірської ікони Пресвятої Богородиці, а 15 лютого — днем її віднайдення.

Дива

Фіксувалися численні зцілення. Духовна і світська влада утворили кілька комісій для перевірки вірогідності чудес. Результати суворого дослідження перевершили уяву: до середини XIX ст. у церковних архівах значиться більше ста записів із датами, іменами, місцями проживання тих, хто під присягою засвідчував неймовірне одужання своє чи родичів.

Цікаво, що в багатьох описах згадується, як хворі або їх рідні під час Служби Божої чи Акафісту лежали хрестом перед іконою, над ними читали Євангеліє, вони пили та вмивалися освяченою водою, а виходили з храму цілком здорові! У це важко повірити, але скривлені кидали костилі, в богомільних прохачів повертався слух і зір, кого приносили ледь живого, вертав додому власними ногами цілком бадьорий.

Чотири чудесні оздоровлення в листопаді 1727 р. попередили приїзд другої єпископської комісії, яку вислав єпископ Єронім Устрицький. Ця комісія складалась з дев'яти священиків. Головою комісії був о.Єронім Кузьмич — єпископський сповідник, допомагав йому ігумен Єзехія Бончаковський з Лаврова. Єпископська комісія перевіривши ікону, заслухала під присягою інших десятьох очевидців плачу ікони Божої Матері та четверо чудесно оздоровлених. Духовна комісія дійшла до висновку, що поява сліз у Богородиці та чотири чудесні оздоровлення є надприродними явищами, які треба зачислити до чудотворних дій самбірської ікони.

Ось декілька чудесних оздоровлень за посередництвом чудотворної самбірської ікони Матері Божої:

Степан К. рубав дрова в лісі і необачно зранив собі ногу сокирою. Степан терпів болі, але зносив їх терпеливо. Потім в шпиталі лікарі усталили, що в зараженій нозі є гангрена, та що негайно треба відтяти ногу. Та хоч лікарі дуже наполягали на тому, щоб Степан погодився на операцію — він таки не погодився. Просив своїх, що з ним приїхали, щоб запровадити його перед чудотворну Симбірську ікону Матері Божої, що вже тоді славилася чудами. Припав навколішки біля стіп св. ікони і, заливаючись рясними сльозами, говорив до Матері Божої, у св. іконі: «Маріє, Ти знаєш — я ж батько шестеро дітей! Хто ж їх вигодує, якщо я стану калікою, нездатним до праці? Зглянься наді мною, умилосердися Найдорожча Мати і Неба Пані!». По декількох хвилинах біль устав у нозі. Степан в одній хвилині став зовсім здоровий. Здивовані лікарі оглянули ногу і заявили, що тільки чудо сталося, що вона нараз стала здорова, бо гангрена зникла, рана відразу загоїлася. Вдячний Степан і вся його родина пішли на прощу до Самбора та публично зложили подяку Божій Матері за це чудесне уздоровлення.
Після українсько-польської війни, з невідомих причин повстала пожежа на подвір'ї приходства в Скалаті, Галичина. Горіла стара хата, а що в той час був рвучий подільський вітер, була небезпека, що згорить все обійстя, вся господарка і приходство, і церква. В тім страшнім положенню винесено з приходства копію Самбірської Матері Божої, піднесено її вгору з окликом: «Мати Божа, рятуй!» І в тій же хвилині вітер змінив напрям, і почав віяти в противну сторону, що влегшило зльокалізувати вогонь і понад усе: очевидне врятування і церкви і приходства від спалення.