1915 рік, Італія. Січнева хурделиця не додає настрою водію королівської машини. Сутеніє… Тут, в горах під Авеццано, зграя вовків може напасти навіть на озброєні загони. Але король із супроводом все не виходить з намету. Там триває його зустріч із керівниками спецгрупи, яка ліквідує наслідки руйнівного землетрусу і надає допомогу потерпілим. Раптом двері до авто відчиняються, і якийсь священик в потертому плащі та старому капелюсі починає швидко розсаджувати в салоні обдертих і виснажених дітей…
   На здивоване запитання водія, що ж це він таке робить і чи знає, кому належить автомобіль, священик відповідає із типовою італійською емоційністю, щоб водій не витрачав час на балачки, а їхав мерщій до міста і швидше повертався, адже треба буде забрати ще одну групу дітлахів, яких тільки-но витягли з-під завалів, – доки вони зовсім не змерзли. Зацікавлений галасом і вражений такою безпосередністю, король віддав водієві наказ вирушати негайно. Священика звали Луїджі Оріоне.
Хто такі оріоністи, і ким був їхній засновник?
   У Венеції оріоністів називали священиками, що бігають. Це наслідок італійської експресивності, кепкування чи відбиток характеру засновника у духовності монашого чину? Певно, всього потроху.
   Святий Луїджі Оріоне народився 23 червня 1872 р. в маленькому селі Понтекуроне на півночі Італії, в бідній родині брукаря і прачки. Його шлях до священства пролягав через коротке перебування у францисканців та в Ораторії св.Джованні Боско, засновника салезіанців – аж врешті-решт Луїджі вступив до дієцезіальної семінарії в Тортоні.
   Щоби сплатити за навчання в семінарії, Оріоне влаштовується сторожем кафедрального собору, оселившись у кімнатці на піддашші святині. Якось він побачив у храмі заплаканого хлопця, якого священик вигнав з уроку релігії за бешкетування. Семінарист заспокоїв його і запросив до себе, де закінчив перерваний урок і трохи погрався з хлопцем. Вже за півтора місяця до його маленької кімнати приходило щодня понад сто дітей, а собор сповнився галасом і біганиною.
   Далі було відкриття ораторії, а трохи згодом єпископ дозволив йому приготувати кількох вихованців до священства і добрати собі на допомогу друзів-семінаристів. Так народилася монаше Згромадження оріоністів, тоді як її засновник ще навчався в семінарії, маючи лише 21 рік…
   Згромадження швидко розвивалося, відкривалися колегії та ораторії для хлопців в Тортоні, Генуї, інших містах регіону. Згодом оріоністи отримали під опіку декілька парафій, де зайнялися душпастирством робітників і аграріїв, хворими й самотніми людьми і охопили своєю діяльністю всю Італію.
   Луїджі, ще коли був у Турині, ознайомився з діяльністю св.Йосипа (Джузеппе) Коттоленго, який був збудував ціле містечко для опіки над хворими, а їхнє утримання та опіку доручив Божому Провидінню. Тож не дивно, що засновані доми для хворих, стареньких і самотніх Оріоне почав називати "мале коттоленго", а молоде Згромадження отримало назву "Мала Справа Божого Провидіння". Його метою стало "об’єднати все у Христі" (пор. Еф 1, 10).
 
Розвиток Справи
   Отець Оріоне був глибоко духовною людиною. Він часто молився, постив, із надзвичайною побожністю відправляв Святу Месу. Від молитви його коліна вкрилися товстою загрубілою шкірою, що її святий був змушений час від часу зрізати ножицями, щоби повністю розпростати ноги…
   1899 року він засновує перший монастир Пустельників Божого Провидіння, куди приймає також незрячих, адже він надзвичайно цінував покликання і не хотів, щоби фізичні вади перешкоджали комусь відповісти Богу на Його поклик. Пустельники працею і молитвою мають духовно підтримувати бурхливу діяльність своїх співбратів у світі.
   1903 року єпископ Банді офіційно затвердив Устав Згромадження. Минуло кілька років, і Оріоне вже виряджає своїх співбратів до інших країн Європи і для місійної євангелізації – до Святої Землі й Південної Америки, до яких і сам вирушить у дві місіонерські подорожі.
   1915 року святий засновує жіночу гілку Згромадження, а 1927 – гілку сестер-сакраменток, куди приймають дівчат з вадами зору або незрячих. Вже після смерті Оріоне (1940 р.) організаційні рамки отримав широкий і живий зв’язок мирян із Згромадженням: з’явилися Оріонський Рух Мирян, Оріонський Рух Молоді, спільнота колишніх вихованців та Оріонський Світський Інститут, призначений для богопосвячених мирян.
 
Духовність оріоністів та знаки часу
   Часи, за яких жив отець Оріоне, були позначені агресивною боротьбою світської антиклерикальної держави з Церквою і Папою. Це також були часи активізації робітничого класу, зародження і розквіту ідеологій комунізму та фашизму. Тому Оріоне прагнув, перш за все, огорнути духовною опікою звичайних, як і він сам, людей: робітників, селян, молодь. Але найповніше оріонську духовність розкривають чотири любові засновника: Ісус Розіп’ятий, Діва Марія, Папа і душі. В Папі він вбачав "наше Кредо", "ніжного Христа на землі", тому віддав своє Згромадження на службу Папі, а всі оріоністи до звичних трьох монаших обітниць додають ще четверту: цілковитий послух Папі Римському.
   Серед суспільних і політичних криз отець Оріоне повторював: "Ми не з тих катастрофістів, які вважають, що світ завтра повалиться (...) Майбутнє належить Христу!" Тому він вважав, що оріоністи мають крокувати "на чолі часів", християни мають бути в авангарді, визначати напрямок розвитку світу, а не пасти задніх. Звідси і невгамовна, емоційно пожвавлена діяльність – Оріоне встигав за день провести мінімум чотири години на молитві, відслужити Євхаристію, відбути годину в сповідальні, написати листи, відвідати хворих, зазирнути до дітей в ораторії, приділити час співбратам, зустрітися з благодійниками, провести духовні розмови…
   При цьому святий був завжди усміхнений, приязний до людей довкола. Хоча сам Папа радився з ним, його призначали Апостольським представником у потерпілі від катастроф регіони – але Оріоне завжди повторював, що є лише ганчіркою в руках Бога, що нею витирають пилюку, а потім викидають геть, коли закінчать, – на що вона, звісно, не може ображатись.
 
Духовні сини та доньки святого Оріоне в Україні
   Сьогодні Сини Божого Провидіння (офіційна назва оріоністів) намагаються продовжити служіння свого засновника в більш ніж 50 країнах в цілому світі, звертаючи особливу увагу на немічних і бідних: фізично, матеріально, психічно, духовно…
   В Україні Згромадження від 1992 року, коли перші сестри-оріоністки приїхали до Ковеля. За три роки сестри почали своє служіння у Харкові. Тут вони відкрили медичний пункт допомоги бездомним і бідним людям – скільки ж їх було врятовано за ці роки від смерті з холоду, від ампутації ніг чи рук, від втрати людської гідності, надії або віри завдяки матеріальній допомозі, польовій кухні, систематичним перев’язкам і жертовності кількох простих сестер.
Від початку оріоністки працюють з дітьми вулиці. Харків – велике місто, що притягає тисячі дітей, які походять з патологічних родин або втекли з дому. Сестри почали шукати і збирати їх, як колись св.Луїджі Оріоне. Вони заглядали в покинуті будівлі, на ринки, до каналізаційних люків тепломереж. Згодом діти призвичаїлися до нових друзів, відважилися на довіру, почали приходити до імпровізованого пункту допомоги. Не так, щоб наїстись чи вдягтись – хоча і в цьому їм не відмовляли, – як щоби знову почутися дітьми, поділитися своїми проблемами, відчути себе захищеними.
   Кілька років сестри разом зі студентами-волонтерами відвідували міський приймально-розподільний пункт міліції, де опинялися діти вулиці в очікуванні на подальшу долю. Згодом сестри почали співпрацю з католицькою благодійною організацією "Де Поль", що дало змогу щодня виїздити спеціальним мікроавтобусом до місць зустрічей дітей. А нещодавно в Коротичі під Харковом оріоністки побудували дім для кільканадцяти молодих самотніх матерів з групи "дітей вулиці" – з їхніми власними дітьми.
   Отці-оріоністи розпочали служіння в Україні 2001 року у Львові як бірітуалісти. Це італійці, римо-католицькі священики, які дістали дозвіл на душпастирювання у візантійському обряді в Українській Греко-Католицькій Церкві – а водночас, вони завжди готові допомогти в душпастирських потребах Митрополиту Львівському латинського обряду. Сьогодні у Львові сформована та діє міцна оріонська спільнота, яка провадить парафію Божого Провидіння, соціальну аптеку, парафіяльний пункт допомоги "Карітас". Під опікою оріоністів також є майстерня, що її постійно відвідують близько десяти осіб із особливими потребами або друзів, як доброзичливо називають їх монахи і їхні співпрацівники. І, звичайно, львівські оріоністи відкрили ораторію для дітей, яка щодня організовує позашкільний час для щонайменше 50 дітей, в чому допомагають аніматори – наша молодь. У липні ораторія на три тижні стає бурхливим мурашником – у "Веселих Канікулах" щодня беруть участь понад 200 дітей та близько 40 аніматорів.
   Особливістю оріонської спільноти у Львові є те, що разом із монахами і постулантами (молодими хлопцями, які зголосилися до Згромадження) живуть, моляться та працюють двоє молодих друзів. Динамізм спільноти дозволяє креслити нові плани, що їх оріоністи з надією та довірою віддають у руки Божого Провидіння. Якщо когось зацікавило те, що ми робимо і ким ми є, – ми завжди будемо раді вділити вам більш повної інформації, звертайтеся:
 
Сини Божого Провидіння: вул.Пекарська, 11/2, м.Львів, 79008; тел.: +38 (032) 275 70 12, xjurafdp@gmail.com
Сестри-оріоністки – вул.Гоголя, 4, м.Харків, 61054; тел.: +38 (057) 706 02 66, orionistki@fromru.com
о.Юрій Блажиєвський