У монастирі Втілення в Авілі, після вісімнадцяти років життя не надто ревною монашкою, вона пережила повторне навернення. Сталося це одного дня, коли вона надовше затрималася біля образу Ісуса Бичованого. Тоді зрозуміла, що, провадячи абияке життя, зраджує свого Вчителя. Святій Терезі Авільській ми завдячуємо багатими роздумами про оселення трьох Осіб Божих у душі християнина (див. «Внутрішній замок»). То вона написала, що якщо ми проживаємо наше життя вірою в просторі між Отцем, який нас любить, і Його возлюбленим Сином, тоді ми точно матимемо Святого Духа, який підкаже нам, що маємо чинити в кожній ситуації нашого життя. Хоч Тереза була обдарована надзвичайними містичними дарами, які отримувала на молитві (див. «Біографія»), то все одно вона завжди була слухняна сповідникам і духовним керівникам, навіть якщо стикалася з нетерпінням і нерозумінням. Її сповідниками були, серед інших, єзуїт Франциск Борджа і францисканець св. Педро Алькантарець. Певний час вона сповідалася у священика, який був знаний зі своєї грішної поведінки; але, з вірою сповідаючись у нього з найменших легких гріхів, Тереза привела його до внутрішнього преображення. Цей священик повернувся до вірності отриманій благодаті священства. Коли Тереза відкрила, що найкращими ліками для Церкви, яку розривав брак єдності, буде повернення до життя, цілковито присвяченого Богові через молитву, споглядання, адорацію Пресвятих Дарів, то вже ніщо не могло її стримати від заснування чергових Кармелів (див. «Книгу заснувань»). У цій справі її підтримував св. Йоан від Хреста, який провів реформу чоловічої гілки Ордену Кармелітів. Першим Кармелем, який вона заснувала, був монастир св. Йосифа в Авілі. Іспанська свята була великою шанувальницею св. Йосифа, і за його заступництвом випрошувала численні благодаті, коли була хвора або переживала різні клопоти. Свята Тереза була рішучою в діях, сповненою молитви і дуже радісною. Вона любила співати пісень кастильського простолюду, танцювала з кастаньєтами в руці. Мала вона й добре почуття гумору. На труднощі старалася не нарікати. Писала прекрасні вірші, які й понині глибоко зворушують серця. Отримавши благодать заручин із Божественним Нареченим, вона написала поему «Мій милий для мене, а я для Нього». Коли я полишила все – Щастя знайшла джерело. І тепер я вся – для Нього, А Він увесь мій. Як поранив мене Божественний Лучник, Стрілою прошив моє серце, – Вогонь любові мене охопив, Що в Ньому щастя моє. Тоді я відчула життя віковічного Джерело, що поїть щастям, І тепер я вся – для Нього, А Він увесь мій. Він поранив мене стрілою розпеченою, Повіяв подихом жару, Так що почулась я з’єднана в одне З Богом своїм і Творцем. І вже не хочу іншого щастя, Тільки цього джерела любові, І тепер я вся – для Нього, А Він увесь мій. В одному з віршів Тереза написала: «Que muero porque no muero», я тому вмираю, що померти не можу, аби зустрітися якнайшвидше з Божественним Нареченим, Ісусом воскреслим. Розповідала вона також і про свою найбільшу таємницю, про дружбу з Ісусом. «Для кого Христос є другом і великодушним провідником, той усе зуміє знести. Ісус сам приходить із допомогою, додає сил, не полишає нікого, Він щирий і справжній друг. Я виразно бачу, що є воля Божа на те, щоб ми хотіли подобитися Богові та отримували від Нього великі благодаті, отримували їх за посередництвом Пресвятої Людяності Христа, в якому безконечний Бог, як сам каже, знайшов уподобання».
Джерело: CREDO
.jpg)