Марія вибрала кращу комбінацію. А Марта готувала стіл для гостей. Так буває. «Хіба хочеш? Мусиш!» – часто чути приказку-виправдання. Марта була старшою сестрою в тій сім'ї, де народилися також Марія і Лазар. На її старшинство вказують не так її клопоти по господарству, як євангельські слова, що то Марта «прийняла Його в хату» (Лк 10,38). Вона була там «повноправна». Марту й Марію нерідко сприймають як протиставлення, хоча насправді його немає, і це перший урок, який варто винести з уривка про гостювання Ісуса в домі Марті і Марії (Лк 10,38-42). Люди сімейні схвалення чогось одного сприймати як засудження іншого. Натомість у християнстві це далеко не завжди так. Скажімо, Царство Боже – безумовно прекрасніше за теперішнє буття «у вигнанні»; але чи через це земне життя є чимось самим по собі поганим? Думати так означає скочуватися в маніхейство. Прекрасність «майбутньої Нарні» зовсім не заперечує того, що й тут є те, за що варто боротися, що варто любити, бо саме життя є чимось безмірно цінним у Божих очах. Другим уроком можна назвати те, що господарські клопоти не обов'язково відводять людину від віри. Свята Марта, символ і покровителька всіх домогосподарок, була проста у вашій поведінці (ще б пак, підійти до Ісуса і сказати Йому – слухай, чи Тобі все одно, що я завантажена? А ну скажи сестрі, щоб ішла мені допомогти!). А також – проста у вашій вірі. Не хто інший, як саме Марта визнала Господа Ісуса Месією (Йн 11). І, якщо вийти з логіки «не вчинив там Ісус чудес багато через їхнє невір'я» (Мт 13,58), то в цьому випадку Лазар був воскресний на підставі того, що Марта віру мала. За провансальською легендою, після Вознесіння Господа сім'ї Марії, Марти й Лазаря перебралася у Францію. Лазар став єпископом Марселя, а життя Марти завершилось у Тарасконі, де її й було поховано. Вшанування св.Марти розпочалося на сході у V ст., на заході – у VIII ст. Марту визнають покровителькою домогосподарок, власників власності, прибиральниць, посудомийок. Не говорити про «поєднання харизмів Марті й Марії» – так зване «чинне споглядання», коли людина перебуває в молитовному стані, не полішуючи фізичної праці. В іконографії представлено у скромному вбранні, з ключами за поясом. В образотворчому мистецтві нерідке зображення Марті, яке веде приладканого дракона або усмирює його – це пов’язане з легендою, що св.Марта перемогла чудовисько, яке жило в Тарасконі. Її атрибути – дерев'яна ложка, кухонне знаряддя, книжка, розарій.
Джерело: CREDO