Святий Віталій (лат. Vitalianus; †27 січня 672), сімдесят шостий папа Римський (30 червня 657—27 січня 672), народився в області Лаціум, син Анастасія.
Після свого обрання з призначення подолання вчення монофелітів вирішив відновити зв'язок з Константинополем шляхом встановлення дружніх стосунків з візантійським імператором Констансом II. Тому він послав листи про своє обрання імператору та патріарху Константинопольському Петру. У відповідь імператор підтвердив привілеї Римської церкви та подарував папу Євангеліє, оздоблене золотом і загальним каміннем. Патріарх Петро також відповів папі листом, у якому не висловлював поглядів, владних для вчення монофелітів. Таким чином теологічна ворожнеча між західною та східною церквами була дещо послаблена.
Віталій продемонстрував прихильність до імператора Констанса II, провівши з ним у 663 році 12 днів під час військової кампанії візантійців проти лангобардів. 5 липня того року папа з римським духовенством зустрів імператора за 6 мільйонів від Риму та урочисто провели його до Собору Святого Петра, де Констанс II передав Віталію багаті подарунки.
Його пам'ять відзначається 27 січня.
Святий Віталій із Кастронуово
Святий Віталій народився на початку Х століття в Кастронуово, помер 9 березня 994 року в Кастронуово, Італія. Був монахом із Кастронуово. Пам'ять – 9 березня, в Кастронуово – перша неділя серпня.
Святий Віталій народився в Карс-Нубу (так називалося місто на Сицилії, коли воно було під владою мусульман) у сім'ї Сергія із Менніти і Крізоніки. Це була багата сім'я візантійського походження, належала до місцевої науки.
Святий Віталій був охрещений у храмі Пресвятої Діви Марії і отримав виховання у православному дусі, незважаючи на те, що християни на острові були в той час під владою арабів, які були мусульманами.
Приблизно в 950 році став монахом монастиря святого Філіпа в Агірі, провінція Енна. Там він провів п'ять років. Після цього юнак разом із групою прочан був відправлений до Риму на прощу. Після паломництва він вирішив не повернутися до монастиря, а залишитися в Калабрі відлюдником, оселившись на пагорбі в містечку Санто-Северіна. Відлюдником він був два роки.
цей самий дванадцятий рік він залишився в монастирі в Сицилії, у якому прийняли правила василіан, після чого знову ставником на схили гори Ліпірачі. В цих краях він зустрів настоятеля монастиря Локрі. Потім він оселився в безлюдному місці, в районі мису Спуліко з видом на море. В ті роки святий Віталій жив на горі Раппара, потім Сант-Анжело д'Аспроно, потім на горі святого Юліана. На короткий час повернувся до монастиря, однак відчував потребу жити в безлюдному місці, тому оселився в печері поблизу Арменто, в італійській області Базиликата.
В останні роки свого життя святий Віталій з допомогою свого племінника Іллі заснував два монастирі – В Торрі та Раполла.
Святий Віталій помер 9 березня 994 року і був похований у цьому самому монастирі, де проживав. У 1024 році його сили були перенесені в Гуардія-Пертікара, де настоятелем був внук Іллі. Потім, рятуючи могутні від мусульман, перенесли їх до Торрі, потім – в Арменто. Тоді їх помістили в соборі Трікаріо, провінція Матера, потім вони знову повернулися в Арменто. Святий Віталій заявлений покровителем Арменто і Кастроново-ді-Січілія.