Святий Віталій (лат. Vitalianus; †27 січня 672), сімдесят шостий папа Римський (30 червня 657—27 січня 672), народився в області Лаціум, син Анастасія.
Після свого обрання з метою подолання вчення монофелітів вирішив відновити зв'язок з Константинополем шляхом встановлення дружніх стосунків з візантійським імператором Констансом II. Тому, він послав листи про своє обрання імператору та патріарху Константинопольському Петру. У відповідь імператор підтвердив привілеї Римської церкви та подарував папі Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням. Патріарх Петро також відповів папі листом, у якому не висловлював поглядів, властивих для вчення монофелітів. Таким чином теологічна ворожнеча між західною та східною церквами була дещо послаблена.
Віталій демонстрував прихильність до імператора Констанса II, провівши з ним у 663 році 12 днів під час військової кампанії візантійців проти лангобардів. 5 липня того року папа з римським духовенством зустріли імператора за 6 миль від Риму та урочисто провели його до Собору Святого Петра, де Констанс II передав Віталію багаті подарунки.
Його пам'ять відзначається 27 січня.
Святий Віталій із Кастронуово
Святий Віталій народився на початку Х століття у Кастронуово, помер 9 березня 994 року у Кастронуово, Італія. Був монахом із Кастронуово. Пам’ять – 9 березня, в Кастронуово – перша неділя серпня.
Святи Віталій народився в Карс-Нубу (так називалося місто на Сицилії, коли воно було під владою мусульман) у сім’ї Сергія із Менніти і Крізоніки. Це була багата сім’я візантіського походження, належала до місцевої знаті.
Святий Віталій був охрещений у храмі Пресвятої Діви Марії і отримав виховання у православному дусі, незважаючи на те, що християни на острові були в той час під владою арабів, які були мусульманами.
Приблизно в 950 році став монахом монастиря святого Філіпа в Агірі, провінція Енна. Там він провів п’ять років. Після цього юнак разом із групою прочан відправився до Риму на прощу. Після паломництва він вирішив не повертатися до монастиря, а залишитися в Калабрі відлюдником, оселившись на пагорбі у містечку Санто-Северіна. Відлюдником він був два роки.
Протягом дванадцяти років він залишався у монастирі в Сицилії, у якому притримувалися правил базиліан, після чого знов став самітником на схилі гори Ліпірачі. В цих краях він зустрів настоятеля монастиря Локрі. Потім він оселився в безлюдному місці, в районі мису Спуліко з видом на море. В ті роки святий Віталій жив на горі Раппара, потім Сант-Анжело д’Аспроно, потім на горі святого Юліана. На короткий час повертався до монастиря, однак відчував потребу жити у безлюдному місці, тому оселився в печері поблизу Арменто, в італійській області Базиліката.
В останні роки свого життя святий Віталій з допомогою свого племінника Іллі заснував два монастирі – В Торрі та Раполла.
Святий Віталій помер 9 березня 994 року і був похований у тому самому монастирі, де проживав. У 1024 році його мощі були перенесені в Гуардія-Пертікара, де настоятелем був внук Іллі. Потім, рятуючи мощі від мусульман, перенесли їх до Торрі, потім – в Арменто. Потім їх помістили в соборі Трікаріо, провінція Матера, потім вони знову повернулися в Арменто. Святий Віталій вважається покровителем Арменто і Кастроново-ді-Січілія.
.jpg)