Якщо св.Іриней першим сформулював догмат верховенства Римського Престолу, то св.Климент І підтвердив це верховенство і владу Престолу св.Петра над іншими Церквами актом, занесеним у літопис християнства. Йдеться про його послання до Коринтської Церкви. Про життя самого св.Климента відомо не так багато. Він був четвертим після св.Петра єпископом Рима (наступник Петра, Ліна і Клета) і керував Церквою у 88-97 р.н.е. За походженням він був невільником і сином невільника. З рабства його викупив римський патрицій на ім’я Климент, тому з вдячності колишній невільник прийняв ім’я визволителя. Згідно з Тертуліаном, хрещення і свячення йому вділив сам св.Петро. Швидше за все, Климент знав також і св.Павла. Як папа, св.Климент мав справу з Церквою молодою і ревною, але вже й тоді проблемною. Християни Коринта вирішили, що найкращий спосіб управління – це демократія, а отже, влада ієрархії для них неважлива, а «Дух дихає, де хоче», і тому вони самі собі призначатимуть служителів вівтаря. Чого це, мовляв, обов’язково має бути потрібен хтось рукоположений, ми й самі його рукоположимо, як нам хтось буде до вподоби. Пастирі коринтської Церкви звернулися з листом до єпископа Рима. Вочевидь ситуацію мав вирішити хтось «збоку», і то хтось, хто має високий авторитет. А незгоди й колотнечі поміж християнами – справа мало того що недобра для самої Церкви, так ще й виставляє її на глум язичникам. Климент відповів своїм листом, зверненим до вірних Коринта, у якому нагадав «неслухняним вівцям» про їхнього верховного Пастиря: влада у Церкві походить від Бога, вона прийшла через Ісуса Христа і встановлення Ним таїнств. Повставати проти чинної влади, коли вона законна, – це злочин. А передавати владу в Церкві може тільки священна ієрархія. Лист папи Климента відзначається спокійним і впевненим тоном. Крім сказаного вище, він зазначає, що вислав своїх довірених осіб задля розглядання та вирішення конфлікту на місці. Отже, певною мірою ми бачимо тут виникнення інституту папських легатів. Папу Климента за це пастирське рішення поважають нинішня Католицька і Православні Церкви, вшановуючи його як наступника Петра і «каменя чесного на камені Петровому», «нового Петра, який просвітив усе творіння». Цей священик, один із перших пресвітерів та єпископів ранньої Церкви, був дуже цінний для неї. Можливо, то саме про нього згадує св.Павло в Посланні до филип’ян, як одного з тих, «чиї імена записано у книзі життя» (Флп 4,3). За правління імператора Траяна папа Климент І був вигнаний у Херсонес Таврідський (нинішній Крим). Там він був далеко не сам – у копальнях Криму перебувало близько 2000 засланих християн. Їм св.Климент продовжував проголошувати послання Доброї Новини про Христа-Спасителя. Проте його проповідь навертала також і місцевих язичників, за що святий зрештою був покараний на смерть. Його вкинули в море за розпорядженням імператора, прив’язавши якір до шиї. Святий Климент І загинув на переламі І століття – 97 або 101 р.н.е. Святий Кирило, апостол слов’ян, 868 року віднайшов мощі св.Климента. Разом із братом Мефодієм вони перевезли дорогоцінну знахідку до Рима, де її з усіма почестями прийняв папа Адріан ІІ. Мощі св.Климента було поховано в церкві, яка відтоді стала зватися його іменем, і пізніше стала базилікою, а його ім’я вписане до Римського канону. Частину мощів св.Климента І було передано Київській Церкві, й вони були вшановувані у Десятинній церкві до нападу татар на Київ. Зображається у папському вбранні. Його атрибути: Агнець з Апокаліпсису, якір, прив’язаний до шиї, малий хрест, книга, паллій.
Джерело: CREDO
більше інформації тут