Блаженний свщмч. Яким Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у с. Гаї Великі на Тернопільщині. Після завершення богословських студій у Львові був рукоположений на священика 4 грудня 1921 р. Здобув ступінь доктора богослов'я в Інсбруці. Із 1923 р. проходить новіціят ЧСВВ у Крехові. Після складення перших обітів переведений до с. Краснопуща на Тернопільщині, згодом с. Лаврів на Старосамбірщині. 3 1931 р. до 1938 р. посідає різні пости в монастирі св. Онуфрія у Львові. А згодом у 1939 р. був призначений протоігуменом монастиря в м. Дрогобичі. 26 червня 1941 р. арештували більшовики, а 29 червня, за переказами, зварений у казані в Дрогобицькій тюрмі.
Отець Іван (Яким) Сеньківський народився 1896 р. у Гаях Великих біля Тернополя в багатодітній сім’ї селян Семена й Антоніни (із Кордубів) Сеньківських.
Іван Сеньківський завершив богословські студії у Львові у 1921 році.
У 1923 року вступив на новіціят у Крехові. Перші чернечі обіти склав о. Сеньківський 1 березня 1925 р., і після них його перевели з Крехова до монастиря в с. Краснопуща, Бережанського повіту Тернопільського воєводства.
З 1927 р. отець-професор Іван (Яким) Сеньківський працював в окружній вищій духовній школі Свято-Онуфрієвського монастиря в с. Лаврові на посаді професора гуманітарних і риторичних Василіанських студій (навчав українознавства, латини, загальної історії, географії та хімії).
Крім того, йому доручили ще й катехитику в місцевій школі та в с. Лінині. Він користувався любов’ю й авторитетом серед молоді і дорослих.
Інтесивним засобом відродження релігійного життя народу у Галичині та усунення масового пияцтва по селах, було започатковано молодими отцями Василіянами Місії і Реколекції. Що згодом дали гарні плоди. Серед інших місіонерів цього напрямку був і о. Сеньківський.
В 1932 р. о. Сеньківський переїзджає до Львівського Свято-Онуфріївського монастиря, і служить тут до 1938 року. А, вже з 1939 року о. Якима Сеньківського призначено ігуменом монастиря ОО. Василіян у місті Дрогобичі.
Від перших днів його перебування в Дрогобичі він став улюбленцем всього міста. Симпатії населення здобув він собі своїм блискучим проповідницьким хистом, вміння пристосувати себе до інтелігента і робітника, до старшого й молодшого, навіть до маленької дитини. Був завжди ввічливий та зі сердечною посмішкою на обличчі.
Душею відчувалося, що в цій людині немає ніякої злоби, а з вродженими скромністю та гідністю криється справжній Христовий слуга.
З приїздом отця Якима до Дрогобича пожвавилась душпастирська діяльність, оживились місії та реколекції, парохіяльна праця.
З приходом радянської влади в Галичину всі монастирі ліквідовувались, монахів висилали на заслання або в тюрму. Однак все це не зламало наполегливої вдачі дрогобицьких Василіан, жоден із отців-монахів не покинув монастиря та душпастирської діяльності.
Вранці 26 червня 1941 р. ієромонах Яким Сеньківський відправив останню в своєму житті святу Літургію, а перед обідом більшовики заарештували його разом із ієромонахом Северином Бараником, ігуменом дрогобицького монастиря.
Декілька днів перед тим вірні намовляли отців, щоб вони якнайшвидше вийшли з монастирської обителі і перечекали небезпеку. На це ієромонах Яким відповів: «Ховатися не буду, а без волі Господньої ні один волосок не впаде з моєї голови».
29 червня 1941 року, в неділю вранці, ще до вступу німців у місто, населення кинулося до суду й прилеглої до нього в’язниці з надією звільнити своїх рідних, але прикрим було їх розчарування, коли вони знайшли лише сотні закатованих тіл!
В одній із підвальних келій суду, поміж іншими речами, було знайдено Часослов о. Бараника та світлину-поштівку о. Сеньківського. Однак тіло ієромонаха Якима Сеньківського ЧСВВ, ніхто не знайшов, очевидці говорили, що його зварили в казані і дали їсти в’язням.
Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.
Святі Божі Ангели і Блаженний священномученик Яким Сеньківський перебувайте і моліться зі мною до Бога всегда нині і присно і во віки віков Амінь!!! І прийміть молитву на вервиці в цьому наміренні