Святі Божі Ангели і Блаженна преподобномучениця Тарсикія Мацьків та всі Святі і блаженні українського народу опікуйтеся мною Ростиславом,моєю дружиною Надією і моїми дітьми Давидом і Даниїлом,хресними батьками моїх дітей: Юлею і о.Фабіо,Марією і Богданом,тещею Ганною,сестрою Анжелою та всіма людьми, що приступають до Святого Причастя моліть за нас всемогутнього Бога і прийміть молитву на вервиці в цьому наміренні

Блаженна прпмц. Тарсикія Мацьків народилася 23 березня 1919 р. у м. Ходорів Львівської обл. У травні 1938 р. вступає до Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Після складення перших обітів 5 листопада 1940 р. працювала в монастирі. Ще перед наступом більшовиків сестра склала обіти на руки свого духовного провідника о. Володимира Ковалика (ЧСВВ), що жертвує своє життя за навернення Росії, а також за Католицьку Церкву. 18 липня 1944 р. більшовики мали намір знищити монастир. Зранку, о 8 годині, радянський автоматник без попередження застрілив на фірті сестру, котра на голос дзвінка відчиняла браму.
Другого червня 2001 року на Львівському іподромі Святіший Отець Іван Павло II серед інших мучеників нашої Церкви проголосив блаженною с. Тарсикію Ольгу Мацьків, СНДМ, яка віддала своє життя Господові як свідок віри, як мучениця.

Мучеництво - це дар.
Мучеництво - це свідчення, що Церква є живучою, що серед її членів є такі, які готові засвідчити Господеві свою вірність аж до крові. "Ці наші брати й сестри є відомими представниками величезної кількості анонімних героїв - чоловіків і жінок одружених і неодружених священиків і богопосвятних осіб, молодих і старших, які протягом двадцятого сторіччя, "сторіччя мучеників", вийшли на зустріч переслідуванню, насильству і смерті, щоб тільки не відректись від своєї віри", сказав Папа. Що додало їм сили в такому змаганні? Що дозволило їм протистояти злу і віддати своє тіло на найважчі тортури заради Божого Царства? Чи не глибоке довір'я до Бога і чистота душі?
"Найважливіше, що про неї можу і треба сказати, то це, що в своєму житті вона ніколи свідомо і добровільно не вчинила тяжкого гріха". Ці слова висловив про блаженну Мученицю с. Тарсикію її духовний провідник о. Володимир Ковалик, ЧСВВ, відразу після її геройської смерті 1944 року.
Народилася вона 23-го березня 1919 року в м. Ходорові Жидачівського району Львівської області. Родинна атмосфера в якій зростала Ольга Мацьків визначалася зичливістю, співчуттям і поміччю одні одним, а також любов'ю до Бога і ближніх. Ще будучи зовсім молоденькою, у віці 18 років, вона вступає до Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Життя Блаженної Тарсикії від початку було наповнене молитвою та великими людськими і духовними чеснотами. Глибока єдність з
Богом, часте перебування з Євхаристійним Христом зродили в її душі глибоке бажання - пожертвувати своє життя за Католицьку Церкву і навернення Росії. Вона відчувала своїм єством потребу жертви заради навернення і спасення душ. І це прагнення Господь здійснив незабаром.
17-го липня 1944 р. пополудні почався наступ радянського війська на Кристинопіль. Сестри сховались у підвалі під будинками. Цілу ніч до самого ранку тривав бій, бомбардування, стрілянина та вогні. Сестри переживала страх, непевність, напруження. У Сестри Тарсикії це переживання проявлялося якось особливо. Вранці 18-го липня Сестри очікували о. Йосифа Загвійського, ЧСВВ, на Службу Божу. Коли задзвонила фірта, Сестра Тарсикія вибігла відчинити, але в дорозі пригадуючи, що не взяла ключа, обернулась і попросила у с. Марії ключа. В цю мить пролунав постріл, і с. Тарсикія впала на землю мертвою... Радянський солдат стрілив у віконечко фірти і куля прошила її голову.
Що може навчити сучасну людину її приклад відданої посвяти і жертви? Нинішній світ боїться жертви. Він пропонує вседозволеність, розкіш, вигідництво. Блаженна Тарсикія дивлячись на життя, як на безнастанну боротьбу серед хрестів, звідки виростають душі геройські та шляхетні", віддала його у жертву. Вона стала прикладом геройського несення свого хреста.
Дивлячись на приклади жертовної муки наших блаженних мучеників, запитаймо себе, чи готові ми сьогодні відстоювати Христову істину, чи зможемо ми оборонити Христову Церкву від її зовнішніх і внутрішніх ворогів? Чи готові ми позбутися своєї кар'єри, іміджу, високих посад, якщо твоє чи моє християнство опиниться під загрозою?
Може третє тисячоліття не раз буде потребувати свідків віри і Євангелія Христового і напевно кров наших попередників зродить "душі геройські та шляхетні", які засвідчать, що "Христoс для нас життя, а смерть прибуток".