Святий Йоан Хреститель


До Рiздва Христового єврейський народ був у важкому становищi. Вiн не мав нi власної держави, нi власного царя. Римськi завойовники володiли Палестиною. Бог перестав говорити з народом через пророкiв. Останнiй iз них – пророк Малахiя жив у V столiттi до Рiздва Христового. Переживаючи важке становище, народ сподiвався і довгождано чекав приходу Месiї, як це було написано у Священному Писаннi, i думав, що Месiя визволить єврейський народ вiд римського iга i поверне людей до Бога. Перед тим, як Месiя – Iсус Христос, почав проповідувати Бог розпочав пiдготовляти народ до Його приходу через Iвана Предтечу (Хрестителя).
Народження Iвана було не звичайним. Його батько – Захарiя – був священиком у Єрусалимському храмi та жив разом зі своєю дружиною Єлизаветою в Юдейських горах поблизу Хеврону. Захарiя i Єлизавета були похилого вiку i не мали дiтей, тому вважали себе вже бездiтними.
Одного разу, коли юдеї зiбралися в храмi для молитви, i, коли вiдправу проводив священик Захарiя, йому у святинi бiля вівтаря явився Ангел Гавриїл i сказав Захарії, що у нього народиться син, якого назвуть Iваном та що Iван наверне до Бога багатьох синiв Iзраїлевих i приготує народ для прийняття Спасителя вiд Бога.
Захарiя засумнiвався у словах Ангела i запитав як вiн може бути впевнений у цьому.
Ангел сказав Захарiї, що за невiр’я вiн онiмiє до цього дня, аж поки все це станеться.
Захарiя нiчого не пояснював людям у храмi. Вiн закiнчив службу, повернувся додому в гiрську Юдею. Бiля дверей його зустрiла Єлизавета. Дружина про щось запитала його, але Захарiя мовчав i не мiг говорити. Потiм вiн хутко написав Єлизаветі все, що сталося з ним, про сина і про те, що до здiйснення ангельської звiстки вiн буде нiмий.
Але поки Захарiя був у храмi, Ангел явився й Єлизаветі та сказав їй все те, що й Захарiї. Захарiя та Єлизавета радiли, що в них народиться син. Єлизавета була двоюрiдною сестрою Дiви Марiї. На шостому мiсяцi пiсля цiєї звiстки Ангел Гавриїл явився Дiвi Марiї та повiдомив Їй, що вона стане Матiр’ю Спасителя.
Коли прийшов час у Захарiї та Єлизавети народився син. Вони були дуже радi. В тi часи за традицiєю новонародженим давали ймення батькiв або родичiв. Коли на восьмий день призначили обрiзання малюку, то хотiли одночасно дати йому iм’я батька Захарiї. Але мати сказала, що назвемо його Iваном. Люди почали говорити Єлизаветі, що у їхньому родi нiкого не було з таким iменем. Тодi почали кивати до Захарiї, яке iм’я дати сину.
Захарiя взяв дощечку i написав: «Iван iмення йому» (Лк. 1. 63). Всi почали дивуватися про порушення традицiї. В тiй хвилi Захарiя заговорив i почав прославляти і благословляти Господа Бога.
Про життя Iвана написано дуже мало. Св. апостол Лука зазначає, що дитина росла i змiцнювалася духом, перебувала в пустинях до дня своєї появи перед народом Iзраїлевим (Лк. 1. 80).
Коли в Пресвятої Дiви Марiї народився Iсус, Iвану – малюку Захарiї та Єлизавети – виповнилося шiсть мiсяцiв. Отже, Iсус та Iван були однолiтками й, до того ж, родичами один одному. Ще до народження Їх об’єднала блага звiстка, яку принiс Ангел Гавриїл.
Батьки Iвана жили в гiрськiй околицi мiста Юдиного (Лк. 1. 39). Це мiсто розташовувалося десь поблизу Вифлеєму i називалося Бет-Захарiя. Зразу пiсля народження Iсуса Захарiя з Єлизаветою та маленьким Iваном, якому йшов сьомий мiсяць вiд народження, навiдалися до Вифлеєму, щоб побачити Iсуса.
Є не підтверджені дані про те, що Єлизавета с Іваном у період гоніння Ірода на немовлят, переховувалися у Єгипті разом із Марією та Ісусом у одній і тій же сім’ї. А у подальшому дитинствi та в юностi, швидше всього, Iсус та Iван довго не зустрiчалися.
Коли Iван був ще дитиною, померли його батьки. Iвана надихало духовне життя, натхнення зробити користь людям, привернути народ до Бога. Через те Iван пiшов у пустиню i провiв там свою юнiсть. Вiн вiддалився вiд людей для молитви, посту та випробування вiри.
Одежа у Iвана була iз грубої верблюдячої шерстi, яка добре охороняла вiд нiчних холодiв. Їв Iван рiзну рослинну їжу та акриди, себто рiзновиднiсть сарани, якi найчастiше пiдсмажували iз пальмовим соком i смоківницею та їли кочiвники – бедуїни. У пустинi Iван запустив бороду, довге волосся, що лягало на плечi, тому виглядав старшим за свої лiта. Вiн був фiзично мiцним аскетом.
Багато людей знали, що в пустинi перебуває великий мудрець Iван, вони ходили до нього, щоб поговорити з ним, збагатитися знаннями. Iншi люди приходили отримати зцiлення.
На п’ятнадцятому роцi правлiння Тиверія Iвану було 29 рокiв вiд народження. Тиверій був найжорстокiшим правителем Римської імперії. Народ за його правління рiзко роздiлився на два прошарки. Однi жили у злиднях, бiдували, а iншi – жирiли вiд безмежного багатства. Процвiтала тиранiя римських окупантiв. Знизилися моральнi якостi людей. Тодi двадцяти дев’ятирічний Iван залишив пустиню і пішов до людей, на береги Йордану, щоб проповiдувати. На узбережжi рiки завжди збиралося багато людей. Там зупинялися каравани, паломники, якi направлялися до Єрусалиму, а також багато мiсцевих жителiв. Всi вони уважно слухали проповiдi Iвана.
Iван говорив, що наближається Царство Боже, яке прийде на змiну всiх земних царств. Однак грiшний народ затримує прихiд Царства Божого, бо грішить, живе неправедно, не дотримується Заповідей Божих. Грiшники не потраплять до Царства Божого.
Коли Iвана запитували, що ж робити, вiн вiдповiдав: «У кого двi сорочки, нехай дасть тому що не має; а хто має поживу, нехай робить так само» (Лк. 3. 11). Люди повиннi дотримуватися Заповiдей Божих. Iван закликав людей до духовного очищення, до перемiн свого способу життя. Вiн омивав, себто хрестив, вiрних у водах рiки Йордан. Хрестячи народ у рiцi, Iван сiяв серед них доброту, вiрнiсть, праведнiсть i пiдготовляв їх до приходу Спасителя. Iван був останнiм великим старозаповiтним пророком i стояв на порозi Нового заповiту.
Одного разу, коли Iван проповiдував i хрестив народ в Йорданi, до нього почали наближатися багато фарисеїв, саддукеїв, а за ними мiсцевий та мандруючий народ. Всi вони йшли хреститися. Тодi Iван сказав: «Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, хто йде за мною, потужнiший вiд мене... Вiн хреститиме вас Святим Духом й вогнем» (Мт. 3. 11).
Наступного дня побачив Iван Iсуса, що наближався до нього, йдучи з Назарету, i каже Іван людям довкруги: «Оце Агнець Божий, що на себе грiх свiту бере!» (Iв. 1. 29), «Вiн – Божий Син!» (Iв. 1. 34).
Iсус охрестився у Iвана, як i всi iншi, а пiсля хрещення вiдправився у пустиню. Тодi був такий звичай, що кожен, хто присвячує себе Боговi, повинен побути на самотi, очиститися вiд всякої скверни, пiдняти свiй дух молитвою i постом.
Через 40 дiб, коли Iсус вийшов iз пустинi, вiн з гiркотою узнав, що його Вчитель i Предтеча Iван потрапив у в’язницю. Виявилося, що до самого Iрода Антипи дiйшли слухи про надзвичайнi мудрiсть, хист, Божу іскру, геніальність i пророцький Божий дар Iвана. Хтось донiс правителю, що Iван рiзко засудив грiховний, незаконний i Богу противний вчинок Iрода Антипи, який переманив у свого рiдного брата його дружину Iродiаду. Ось це й стало привидом до ув’язнення Iвана.
Сидячи в тюрмi-замку Махеронт, у Iвана, а може в його учнiв, виник сумнiв: чи Спаситель Iсус? Тому Iван направив своїх учнiв-посланцiв до Iсуса, щоб отримати вiдповiдь на це питання i розвiяти цей сумнiв.
Iсус письмово, стверджуюче, вiдповiв Iвану, що так, Він справді Спаситель.
Це письмове послання Спасителя i Господа Бога нашого Iсуса Христа довго знаходилося в однiй iз бiблiотек Палестини, аж поки турки не спалили його разом iз бiблiотекою.
Iродiада з дня на день злостилася, лютiшала i вимагала вiд свого нового чоловiка мученицької страти Iвана, бо вона не могла дивитися придворним i пiдданим у вiчi через те, що Iван викрив i засудив її непристойний вчинок подружньої зради i перелюбу.
Iрод Антипа стримувався вiд страти Iвана, бо вiн знав, що пророки – це посланники Божi й вони могли вiльно виступати i говорити як люди, через яких говорив Бог.
Все ж таки пiдходящий випадок для помсти Iродiаді пiдвернувся.
Одного разу був великий бал. Iродiада привела на бал свою дочку вiд першого чоловiка – Соломею. Соломея була надзвичайно красивою i дуже гарно танцювала. Iрод i гостi добре пiдвипили i втратили здоровий глузд. Зачарований танцями Соломеї Iрод пообiцяв їй будь-яку винагороду, яку Соломея попросить, навiть половину царства.
А Соломея, будучи iз своєю матiр’ю заодно, у зговорі, настiйливо захотiла, щоб їй негайно принесли iз в’язницi голову Iвана Хрестителя на золотій тацi.
Iрод окаменiв вiд жаху, бо вiн й гадки не мав, що таке створiння як Соломея, могла зажадати таку жахливу вимогу. Проте через самолюбство, гоноровитість і амбіційність, Ірод виконав це прохання Соломеї.
Тут же слуги принесли на золотій таці закривавлену голову Iвана. Його взяла Соломея вiд слуги i з величавiстю пiднесла своїй матерi Iродiадi.
Iродiада зняла шпильку з своєї сукні й проколола нею язик, що випав з рота вiдсiченої голови Iвана Хрестителя.
За це Iрод Антипа iз дружиною Iродiадою були справедливо покарані. Обоє вони закiнчили своє життя у нуждi на засланнi, куди вигнав їх брат Iродiади – Агрипа, котрий очолив переворот у палацi.
Голова Iвана Хрестителя знаходилася у склепi головної мечетi Дамаска, яка була у давнину християнським храмом. Кажуть, що руку Iвана, яка колись хрестила водою Iсуса Христа i добре збереглася, отримав у подарунок для Росiї iмператор Павло I.

Авва Отче!!!Іменем Ісуса Христа прошу Тебе, щоб Святі Божі Ангели і  Святий Йоан Хреститель  перебували та молилися зі мною всегда нині і присно і во віки віков  Амінь!!! І прийми молитви в цьому наміренні

Групи

Апостол дня , Євангеліє дня

Таїнства (мiстерiї) Святої Вервицi:

Давайте задумаємся

100 % ГАРАНТІЯ поміняти життя на краще

Молитви до Святих,вервиця

Газета ОТЦІВ ОРІОНІСТІВ

Падре ПІО

Кардинал Сильвестр Сембратович

Митрополит Андрей Шептицький

Патріярх Йосиф Сліпий

Митрополит Володимир Стернюк

Мирослав-Іван Кардинал Любачівський

Святий Луїджі Оріоне

Притчі і мудрі висловлювання

Любов

Радість

Короткі молитви

Слова пісень

Цікаве питання і відповідь

БIБЛIЙНI IСТИНИ ТРАДИЦIЙНОГО ХРИСТИЯНСТВА