Друге послання до Tимотея 4, 9-22.
Євангеліє від Луки 20, 1-8.

Друге послання до Tимотея 4, 9-22.

9. Старайся прийти до мене якомога скорше,

10. бо Димас мене покинув з любови до цього світу й пішов у Солунь; Крискент пішов у Галатію, Тит – у Далматію.

11. Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби.

12. Тихика я послав в Ефес.

13. Як будеш іти, принеси плащ, що я лишив у Троаді в Карпа, і звитки, а особливо пергамени.

14. Олександер коваль учинив мені силу лиха. Господь йому відплатить за його вчинками.

15. Стережись і ти його, бо він сильно був спротивився нашим словам.

16. При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули. Нехай їм це не буде пораховане.

17. Проте Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь сповнилась через мене та щоб усі погани її чули, і я визволився з левиної пащі.

18. Господь звільнить мене від усякого лихого вчинку і спасе мене для свого небесного царства. Йому слава на віки вічні. Амінь.

19. Вітай Прискиллу та Акилу й дім Онисифора.

20. Ераст зоставсь у Коринті, а Трофима я лишив хворим у Мілеті.

21. Постарайся прийти ще до зими. Вітають тебе Евбул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати.

22. Господь Ісус із твоїм духом. Благодать з вами. 

Євангеліє від Луки 20, 1-8.

Ісус Христос  спаситель1. Одного дня, як він навчав народ у храмі і звіщав добру новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами

2. і сказали так до нього: – Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав цю владу?

3. Він у відповідь сказав:

4. – Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені: Іванове хрищення було з неба чи від людей?

5. Вони так міркували між собою: як скажемо – з неба, він спитає: чому ж ви йому не повірили?

6. А як скажемо: від людей, увесь народ нас поб'є камінням, бо певний, що Іван – пророк.

7. І відповіли: – Не знаємо звідки. 8. Ісус сказав їм: – І я вам не скажу, якою владою чиню це. 

 

    Сьогоднішній євангельський текст, який ми читаємо та роз­важаємо під час молитви, говорить про щось більше, ніж просто про владу чи автори­тет: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю? Отже, питання є надзвичайно важливим, адже дозволить відразу уточнити, чи Він приходить з землі, а отже має світську владу, яку можуть мати й люди, чи з неба, як скаже Ісус у своїй відповіді, а отже Він є від Бога, як дар Божий. Можливо, ставлячи це запитання, провідники свяще­ників та книжників зі старши­нами не здають собі вповні справи з глибини і поважності питання. Чи все це є людським задумом, хоч може і надзви­чайним, чи ж чимось, що світ сам по собі не здатен народи­ти? Питання є більш важливим від того, що могло б видава­тися на перший погляд, адже воно виключає можливість людини власними силами осягнути небо, збудувати ва­вилонську вежу, спроможну сягнути небес, релігію, спро­можну підкорити собі Бога. Ні! Ісус відповідає також питан­ням. І цим Він хоче включити усю реальність та всю історію Ізраїля, як підготовку, пророц­тво, а отже шлях віри, який поєднує в собі тісно й неми­нуче Перший та Другий Завіти. Саме історія спасіння мала в Івані Предтечі свого першого пророка, а в Ісусі має своє ви­конання та повноту. То й я вам не скажу, — ці слова виража­ють з усією силою продовжен­ня та необхідне взаємопро­никнення двох завітів. Це Ісус єднає їх, це Він є справжнім місточком між Богом та люди­ною. Людина сама по собі не здатна спастися, це дар благо­даті, дарований Ісусом, Який спас та відновив справжній та вічний завіт між людством і Богом. Ми визнаємо в Ісусі на­шого Спасителя та відповідає­мо своїм конкретним життям на Його любов!