Євангеліє від Луки 9, 37-43
Перше послання до Tимотея 4, 4-8.
4. Бо всяке Боже сотворіння добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати,
5. бо воно освячується словом Божим і молитвою.
6. Як будеш усе це братам викладати, будеш добрий слуга Христа Ісуса, що прийняв до серця і усвоїв слова віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним.
7. Щождо нечистих та бабських байок, ти їх остерігайся.
8. Вправляйся у благочесті; бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя до всього корисне, бо має обітницю життя теперішнього й будучого.
Євангеліє від Луки 9, 37-43.
37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.
38 І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.
39 Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.
40 Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.”
41 Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!”
42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.
43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив...
Всяке Боже створіння—добре. Ці слова подумки переносять нас у момент сотворения світу, коли Бог своїм батьківським люблячим поглядом “обіймав” усе сотворене і задоволено визнавав, що воно добре. Це відчуття раю. Знаємо, що згодом гріх порохом упав на усі добрі створіння і через переступ Адама і Єви все на землі потрапило в його тінь.
З одного боку, апостол Павло пригадує нам про цю добру частку, сховану в усьому, вчить бачити красу і дякувати за неї, з іншого — підказує як очистити гнилизну гріха, щоб світ знову став добрим. Каже апостол, що не слід нічого відкидати, приймати усе з подякою.
Як часто ми дякуємо Богові за те, що є добрим? Чи ми взагалі намагаємось помічати добрі речі? Бо ж частіше наша увага помічає коли щось не так. Якщо згадуємо про яку-небудь людину із нашого оточення, чи вміємо із вдячністю помітити те, що в ній є доброго?
Звичайно, світ не ідеальний, бо гріх глибоко впустив свої метастази, але каже сьогодні Апостол, що воно освячується словом Божим і молитвою. Божим Словом, тим добре, промовленим на початку світу та молитвою, словом людини до Бога, проханням освятити певну річ, повернути їй первісний статус добре.
Сьогодні можемо розпочати дивитися на світ очима Бога, бачити в усьому добро і намагатися освятити те, що ще не є цілковито Божим. Можемо спробувати приймати кожну людину, яку нам посилає Бог і дякувати за те, що вона сотворена саме такою. Завданням на щодень є для нас бачити у собі добрі риси, цінувати свої таланти і розвивати їх, освячувати молитвою вдячності.
Дякую тобі, Боже, за цей світ, який Ти сотворив для нас, сотворив з любов’ю і задумав його добрим. Прошу тебе, Господи, позбав мене від гіркоти критики і осуду, щоб кожного дня приймати усіх людей і бачити у них щось добре. Звільни мене від самоосуду і несприйняття себе, щоб з чистим серцем радіти своїми позитивними рисами та поширювати добро у світі.