2Сол 3, 6-18 Лк 13, 31-35

2Сол 3,6 А вам, брати, наказуємо в ім'я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли. 7 Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли, 8 ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого. 9 Не тому, що не маємо на це права, а тому, щоб дати себе вам за зразок, щоб ви нас наслідували. 10 Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть. 11 Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують. 12 Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили. 13 А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити. 14 Коли ж хтось не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, йому на застидження. 15 Однак, за ворога його не вважайте, лише напоумте як брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким робом. Господь з усіма вами! 17 Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні: так пишу. 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами!
Лк 13,31 Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.” 32 Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33 Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли! 35 Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!”

Милостиня призначена тіль­ки для тих, які не мають сили працею своїх рук задоволь­няти власні потреби, або для наставників, які цілковито посвятили себе ділу навчання. Не зав'язуй рота волові, який молотить (Втор 25, 4) і бо робітник вартий утриман­ня свого (Мт 10, 10). Отож, він цілком не є обділений, але от­римує винагороду за працю, при цьому за велику працю. Постити і молитися, залиша­ючись порожнім, не потребує праці рук. Щоб ти не пропону­вав нічого такого, він додає: й не роблять нічого, тільки бай­дикують. Таким звіщаєм і пе­реконуємо Господом нашим Ісусом Христом.

Оскільки він сильно вразив їх, то, бажаючи зробити свою мову більш лаконічною, до­дав: Господом, тим самим по­казуючи цим, що його слово заслуговує на довіру і повинні наганяти на них страх. Спокій­но працювати і споживати хліб, що самі заробили. Чому він не сказав: якщо вони не роблять беззаконь, то нехай їдять завдяки вам; але вима­гає від них і того, й іншого, — щоб вони і залишались без­мовними, і трудились? Тому що він хоче, щоб вони, працю­ючи, самі себе забезпечували харчами. Власне це означають слова: споживати хліб, тобто завдяки своїй праці, а не чужій, яка осягається випрошуван­ням подачки. А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити.

Зауваж, як швидко зм’якло серце батька, — він не міг далі продовжувати викрит­тя, але знову проявив до них жаль. Зауваж, з якою мудрі­стю він чинить. Не сказав: що ж, проявляйте до них зневагу до того часу, поки вони ви­правляться, — але що? Не при­ставайте з ним, йому на застидження. Відділяйтеся від них, — каже, — і викривайте їх, однак не зневажайте тих, які вмирають з голоду. А що, — скаже хто-небудь, — якщо той, хто отримує від нас подостатком, залишиться обділе­ним? Проти цього, — каже, — я дав вам добрі ліки, а власне: відділяйтеся від такої людини, тобто не давайте йому при­воду для зневаги, вдавайте, що гніваєтесь. Ця настанова не менш важлива. Так власне ми повинні наказувати брата, якщо дійсно бажаємо того, щоб Він виправився. Ми по­винні знати, яким чином мо­жемо наказувати. Скажи мені, якщо би ти мав рідного брата, то невже ти би залишив його без допомоги тоді, коли він би помирав з голоду? Я не думаю,мабуть, ти би подбав за його виправлення.

св. Іван Золотоустий