Друге послання до Солунян 2, 1-12 Євангеліє від Луки 12, 48-59
2Сол 2,1 Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього: 2 не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, - що день Господній уже настає. 3 Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, 4 той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога. 5 Хіба не пам'ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? 6 І тепер знаєте, що саме стримує його з'явитись у часі своєму. 7 Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. 8 І тоді й з'явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх і знищить сяйвом приходу свого. 9 Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами 10 та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. 11 І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, - 12 щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности.
ЛК 12,48 А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. 49 Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! 50 Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. 51 Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, - але розділ. 52 Віднині бо в одній хаті, де п'ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53 Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” 54 А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, - і так воно буває. 55 І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, - і так буває. 56 Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? 57 Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? 58 Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці. 59 Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”
Євангельське читання, котре Церква пропонує нам сьогодні, має водночас кілька пластів священної оповіді, над котрими варто застановитись зокрема. Мабуть, слова Господа про те, що Він приніс поділ, викликають здивування. Той самий Ісус Христос, при народженні Якого ангели звіщали на землі мир, говорить про радикальне розділення навіть в одному домі. Через Нього домашні повстануть одне проти одного. Про що ж ідеться? Хіба Христос не є Царем миру? Для чого така, здавалось би, радикальність? Трохи раніше Син Чоловічий відкриває слухачам Своє глибоке прагнення розпалити землю вогнем і охреститись хрещенням, яке Йому приготоване. Йдеться, очевидно, про дар Божественної любові, котрий мають прийняти віруючі у Христа, як також про Його хресну жертву, якою Він має врятувати світ. Розділення, отже, настає не як причина приходу Господа на землю, але як наслідок відкинення Його спасительного діяння. Ми або з Христом, або супроти Нього — tertium non datur (третього не дано). Іншим важливим акцентом нинішнього благовістування є есхатологічне сповіщення Божої справедливості, котра має негайно настанути. Господь використовує образи сльотавого та посушливого поліття, котрі були добре відомі слухачам Його середовища. Коли із заходу приходить хмара - настає дощ, коли з півдня дме вітер — буває спека. Подібно і коли приходить Цар Царів — відбуватиметься суд над Вселенною. Погода ніби пророче вказує на те, що судилище обов’язково і неуникнено станеться. Лише той, хто вперто відвертатиметься від проповіді Христа і сам себе тішитиме безкарністю, не буде турбуватись судним днем. Такий чоловік подібний до необачного кривдника, котрий сам простує із покривдженим до владного трибуналу. Син Божий застерігає, що суддя нелицемірний, тому розсудить справедливо — кривдник сидітиме у в’язниці аж до зубожіння своєї величі. Єдина можливість уникнути цього — простягнути руку прощення тут і тепер, коли ми ще у дорозі. Християнство не є засобом для заспокоєння і релаксації - воно спонукає людство до боротьби з несправедливістю.Інакше кажучи, ми маємо не уникати проблем, але змагати до їхнього вирішення.
