2СОЛ 1,10 - 2,2 ЛК 12, 42-48

2СОЛ 1,10 коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас. 11 Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри; 12 щоб ім'я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа.1 Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього: 2 не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, - що день Господній уже настає.
ЛК 12,42 А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці? 43 Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить. 44 Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. 45 Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись, 46 то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю. 47 Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий. 48 А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.

Спаситель порівнює станови­ще служителів Божих із стано­вищем раба-домоправителя. Нам сьогодні здається дивним довірити турботу про будинок і слуг рабові, але це було до­сить поширено: все залежало лише від міри довіри хазяїна до того чи іншого раба. Якщо хазяїн будинку ставив одно­го з таких рабів на місце до­моправителя під час своєї від­сутності, такий раб, зрозуміло, аж ніяк не переставав бути ра­бом, але коло його обов’язків,а відповідно, і прав у будинку значно розширювалося, на­ближаючись до обов’язків і прав хазяїна.

Але говорити про обов’язки й права такого домоправителя можна було лише щодо інших домашніх рабів і слуг, які зо­бов’язані були йому формаль­ним підпорядкуванням; по відношенню же до хазяїна він залишався рабом. У нього не було й не могло бути жодних прав, і горе було тому рабові, котрий про це забував. Саме такі відносини Ісус наводить у приклад, як земний аналог стосунків у Царстві.

У певному сенсі в Царстві без­правні всі, крім Царя, Який приніс це Царство у світ: адже його ніхто не заслужив й у нього ніхто не може ввій­ти по праву. А коли Царство проектується на наш поки ще не преображений світ, нерід­ко виявляється, що служи­тель Божий отримує владу над людьми, оскільки закони непреображеного світу таку владу припускають: адже Бог діє в нашому світі так, щоб дія Його йшла як би зсередини, не підриваючи світ і не руйну­ючи його.

Тут вже все залежить від того, чи відчує себе такий служи­тель рабом, якому щирий Господар довірив тимчасове керування Своїм домом, чи поставиться як повноправний розпорядник, права якого обумовлені не конкретною ситуацією служіння, а нале­жать йому споконвічно, у силу якогось особливого статусу або особливого становища в Царстві. І справа тут не в тому, що теперішній Господар об­разиться і захоче покарати узурпатора, а в тому, що будь- які спроби самоствердження у власній незалежності відо­кремлюють того, хто намага­ється це зробити, від Царства. Тому також і від Того, Хто при­ніс Царство у світ.