2СОЛ 1,1 Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі. 2 Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа! 3 Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується. 4 Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. 5 То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. 6 Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, 7 а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, 8 у вогні полум'янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. 9 Вони зазнають кари, - вічної погибелі, - віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности, 10 коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.
ЛК 12,13 Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.” 14 Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?” 15 Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.”
22 Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; 23 бо життя більше від їжі й тіло від одежі. 24 Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! 25 Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26 коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? 27 Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28 Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри! 29. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30 Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31 Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться.

Більша частина людей все ро­бить і здійснює з тією метою, щоб заслужити собі прихильність начальників і тих, які сто­ять на вищому щаблі від них, і вони високо цінують це, вва­жають себе щасливими, коли досягають того, чого бажають.

Але якщо так важливо заслу­жити прихильність подібних на нас людей, то що ж означає заслужити благодать в Бога? Тому-то апостол завжди на початку своїх послань вважає такого роду добрі наміри і мо­литься за це. Він знає, що там, де перебуває благодать Божа, там не може мати місця жод­не нещастя, якими би не були великими наші лиха, всі вони матимуть кінець.

І щоб навчити вас цьому: Йосиф перебував у неволі, був молодий, недосвідчений і наївний, аж раптом доручи­ли йому управляти господар­ством, і він давав звіт через це єгипетському вельможі. Ви ж знаєте, який це запальний і впертий народ; при тому, як до цього ще додати владу й могутність, то й гнів його, за­палений свідомістю своєї мо­гутності, ставав ще сильнішим.

Це видно навіть з того, як цей вельможа вчинив згодом.

Йосиф постраждав через зви­нувачення господині дому. Хоча правдоподібнішим було те припущення, що піддався насильству не той, хто мав в руках одежу, але той, в кого вона була відібрана. Тому слід було сказати до неї: якби ти підвищила голос, то він втік би, й усвідомлюючи свою вину, не дочекався б прихо­ду управителя. Але єгиптянин нічого цього не взяв до уваги, навпаки, нерозважливо опа­нований гнівом, кинув Йосипа в темницю.

Хоча він мав можливість з інших обставин зробити ви­сновок про добрі наміри та розсудливість Йосифа, проте через свою нерозсудливість він нічого цього не взяв до уваги. Отже, той, хто перебу­вав у владі настільки злого го­сподаря, кому було доручено управління цілим господар­ством, хто був прибульцем,самотнім і недосвідченим, піс­ля того, як Бог рясно зіслав на нього свою благодать, той переніс всі спокуси так, як ніби вони нічого не означали: наклеп господині, небезпеку смерті, ув’язнення в темниці, й врешті, він наблизився до царського престолу. Отже, ба­чив цей блаженний Павло, яке значення має благодать Божа, і тому молиться за її сходжен­ня на них.

св. Іван Золотоустий