Євр 13,7 Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. 9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. 10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м'ясо палиться за табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров'ю, страждав поза містом. 13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. 15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. 16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Мт 11.27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
Будьмо щирі: ти і я — ми всі втомлені і обтяжені. Робота, родина, дім... Але якщо захочемо бути щирими зі собою до кінця, то відкриємо, що досить часто саме ми любимо накладати ярмо на інших. Хто в домі хазяїн? Як би перекинути оці й оці обов’язки на якогось дурника? Мені віддали забагато решти на касі — яка приємна несподіванка, мерщій звідти, поки цього не виявили! Посуд, прибирання, прання — це все для моєї другої половинки, адже я такий зайнятий/така втомлена!
Для чого на вола накладають ярмо? Щоб ним керувати! Щоб він слухняно виконував ту роботу, яку йому вкажемо. Чи ти дійсно вважаєш, що не накладаєш ярма на своїх ближніх вдома, на роботі, в різноманітних побутових ситуаціях, не хочеш їх використати, запанувати над ними?
Тоді послухай цю історію, яка сталася відразу після смерті царя Соломона з його сином,молодим і бундючним Ровоамом: І відповіли йому молоді, що виросли з ним: «Ось як маєш відповісти цьому народові, що сказав до тебе: Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам його, - ось як маєш їм відповісти: Мій мізинець грубший, ніж крижі мого батька! Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.» (...) Як же побачив Ізраїль, що цар їх не послухав, дав народ цареві таку відповідь: «Що у нас спільного з Давидом? Нема в нас спадщини з сином Єссея! До своїх наметів Ізраїлю! А ти, Давиде, дбай про дім твій!» І розійшовсь Ізраїль по своїх наметах. (...) Цар Ровоам вислав Адонірама, начальника над поборами, але Ізраїль побив його на смерть камінням.
Цар же Ровоам притьмом ускочив у колісницю, щоб утікати в Єрусалим. Так відпав Ізраїль від Давидового дому — аж по цей день (1 Цар 12,10-19).
А ось яку відповідь дає своїм учням Ісус, говорячи про владу: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох (Мт 20,25-28).
Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.
