Родина Шептицьких походить від старовинного українського роду, знаного вже у XIII ст. на Галицькій Русі. В 1284 році князь галицько-київський Лев Данилович надав їм маєтності в перемишльській землі, де вони заложили посілості „Шептиці” i отримали графський титул, з печаткою та власним гербом „Шептицькі” . Під кінець XVI ст. частина роду сполонізувалася; одна його вітка залишилася при східнім обряді, a друга перейшла на латинський . Родина Шептицьких дала п’ять єпископів східного обряду .
П’ятий з черги єпископ з родини Шептицьких, Андрей, митрополит львівський східного обряду, син графа Івана Шептицького, посла на Сейм, і Софії Фредрів (дочки відомого польського комедіографа), народився 29 липня 1865 року в Прилбичах біля Яворова як третій син в родині. Охрещений 9 серпня цього самого року о. прелатом Мартином Узарським, латинським парохом Брухналя, i oтримав ім’я Роман Олександр Марія, а вживане пізніше ім’я Андрей отримав у монашестві . Перше Святе Причастя Роман прийняв у Львові в костелі ОО. Бернардинів у 1876 рoці, a тайну миропомазання у Кракові в 1879 році з рук архієпископа A. Дунаєвськoго . Рoмaн Шептицький мав шестеро братів, з котрих два померли в дитячому віці .
Перші роки свого життя Роман провів у родинному домі у Прилбичах. В 1875 році розпочав навчання в гімназії. Матеріал перших чотирьох класів опанував приватно вдома, а екзамени здавав у польській гімназії у Львові. П’ятий клас гімназії розпочав уже як звичайний учень у вересні1879 року в Кракові. Дня 11 червня 1883 року склав з відзнакою екзамен зрілості . По складенні матури Роман Шептицький разом з батьком відвідав Унів, Палац Митрополитів — колишній монастир ОО. Василіан, де знаходилися пам’ятки по Шептицьких. Про їх діяльність батько не раз оповідав Романові і під впливом цих оповідань в нього зродилося прагнення повороту до народної традиції предків .
В домі Шептицьких у Прилбичах панував дух побожності. Цей дух проявлявся вже в хлоп’ячих літах малого Романа, котрий охоче молився, побожно прислуговував до св. Літургії і приступав до святих тайн . Софія Шептицька надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Коли Роман навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви і розважання на вервиці . Роман Шептицький від ранньої молодості виявляв ознаки священичого покликання. Починаючи дев’ятий рік життя, вперше сказав матері, що хоче стати священиком. Цей його намір зміцнювався в часі навчання в гімназії, коли не раз говорив, що буде греко-католицьким священиком .
В домі Шептицьких у Кракові часто бували найвизначніші польські Єзуїти, такі як історик Владислав Заленський, філософ Мар’ян Моравський, Каспер Щепковський, Генрик Яцковський та інші, котрі пізніше проводили реформу ОО. Василіян. Без сумніву ці зустрічі мали також вплив на священиче покликання Романа і рівночасно впливали на його гомілетичну формацію .
Вже в юному віці він виявляв великі ораторські здібності. Софія Шептицька згадує про те, як одного разу Роман говорив їй про догму Спільноти Святих: „Чи Мама коли-небудь задумувались над догмою Спільноти Святих? Це ж прегарна догма! Коли думаємо про неї, не відчуваємо самотності. Чи Ви, Мамочко, охоплюєте думкою, яке значення має молитва, що її відмовляємо на оцих могилках?” . З часом священиче покликання розвинулося в юнака до монашого покликання, і коли намір вступу до монастиря був уже ясний і рішучий, він виявив його батькам. Батько Романа хотів переконатися в автентичності покликання сина, тому не дозволив йому вступити до монастиря доти, поки не відбуде військову службу та не закінчить студії. Бажанням батька було, щоби молодий і талановитий син по закінченню студій розпочав урядову кар’єру в державній австрійській адміністрації .
Восени 1883 року Роман Шептицький розпочав військову службу в полку Уланів у Кракові, але вже в січні захворів на тяжку скарлатину і був звільнений із служби . В часі військової служби Роман записався на правничі студії у Ягеллонському Університеті. На третьому році студій перенісся до Вроцлава, де був одним з найкращих студентів. Четвертий i п’ятий рік студій Роман закінчував знову в Кракові . В 1884 році разом з своїми приятелями створив товариство Гозія „Societas Hosiana” для католицької молоді . Два роки пізніше Роман почав згуртовувати біля себе університетську молодь, котра збиралася в нього в домі кожної середи. Збиралися там і молодші i найстарші, a навіть долучалися до них такі авторитети, як o. Мар’ян Моравський i o. Євстахій Скороховський, ні в чому не обмежуючи молодших в їхніх дискусіях. „Коли дискусії — згадує Софія Шептицька — ставали іноді чимраз гарячіші, я чула не раз із моєї кімнати, як одне слово Романа втихомирювало запальні уми. Коли він промовляв, усі присутні слухали його уважно, а в кімнаті панувала повна тиша. Коли ж хтось опонував йому, що рідко траплялося, то завжди лише притишеним голосом і в поважному тоні” . Ці зустрічі, без сумніву, також мали великий вплив на майбутню проповідницьку формацію Романa Шептицького.
В липні 1885 року молодий Шептицький брав участь в урочистих святкуваннях св. Кирила i Методія у Велеграді на Моравах. Цього ж року в Кракові він заприязнився з братом Альбертом (Адамом) Хмельовським. Під час перебування в Римі в квітні i травні 1886 року зустрівся з o. Петром Семененком — засновником згромадження Воскресінців. Познайомився з кардиналами Володимиром Чацьким i Мечиславом Ледуховским а також з архієпископом Йосифом Сембратовичем, греко-католицьким львівським митрополитом. Заприязнився також з о. Владиславом Заленським — майбутнім латинським патріархом Антіохії і о. Raffaelo Merry del Val, котрий став кардиналом i ватиканським секретарем стану. В листопаді і грудні 1887 року Роман Шептицький подорожував дo Києва, Москви, Вільна, Варшави і Ченстохови .
В Києві Роман потрапив у середовище народно-української інтелігенції, і дуже велике враження справили на нього Володимир Б. Антонович, професор історії Київського Університету, а також молодий Микола Грушевський — двоє відомих українських діячів . У квітні 1888 року Роман повернувся на Факультет Права Ягеллонського Університету, де 19 травня того ж року здобув ступінь доктора. В роках 1889 i 1890 продовжував далі студії правничі і філософічні студії в Мюнхені і в Відні . Дня 24 березня в 1888 році Роман разом з матір’ю i наймолодшим братом Леоном був прийнятий на приватній аудієнції у папи Левa XIII, котрий уділив йому дозволу зміни обряду з римо-католицького на греко-католицький .
По поверненні до краю, 2 червня 1888 року, Роман Шептицький вступив до новіціяту OO. Василіан в Добромилі, а 1 липня 1888 року, під час облечин прийняв монаше ім’я Андрей . Пo складенні перших монаших обітів 13 серпня 1889 року бр. Андрей дo кінця шкільного року 1889/90 перебував в Добромилі під керівництвом о. Каспера Щепковського. Відмежований від старших ченців, а також від новиків, дотримувався звичайного монастирського порядку, не занедбуючи властивих собі практик покори i скромності. В тім часі студіював також теорію красномовства, застосовуючи її під час різних монастирських урочистостей i виступів, що без сумніву мало вплив на його пізніше добре приготування гомілетичне .
В 1890–1891 роках, разом з іншими василіанами, бр. Андрей продовжував теологічні студії під опікою Єзуїтів у Кракові. 22 серпня 1892 року склав урочисті монаші обіти в монастирі OO. Василіан в Кристинополі, де 11 листопада цього ж року отримав священичі свячення з рук єпископа Юліана Пелеша перемишльського ординарія греко-католицького обряду . Завдяки незвичайним здібностям розуму і серця, незабаром став настоятелем новіціяту OO. Василіан в Добромилі і ректором василіанських місій в східній Галичині . В 1896 році був ігуменом монастиря св. Онуфрія у Львові, a в 1898 році професором моральної i догматичної теології в Кристинопільському монастирі.
У віці 34 років о. Андрей Шептицький був покликаний на єпископську греко-католицьку столицю в Станіславові. Єпископське свячення відбулося 17 вересня 1899 році у Львові, в кафедральному соборі св. Юра з рук нового митрополита Юліана Куїловського . Відразу по єпископських свяченнях владика Андрей енергійно взявся за моральну віднову своєї єпархії. Запровадив також багато організаційних змін з метою віднови Греко-католицької Церкви на своїм терені. Візитував парафії від Буковини аж по Закарпаття. Побудував нові духовні семінарії в Станіславові та передав катедральній парафії свою цінну бібліотеку .
17 грудня 1900 року папа Лев XIII номінував єпископа Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським, i єпископом Кам’янецько-Подільським. Урочисте введення на митрополичий престол до катедри св. Юра у Львові відбулося 17 січня 1901 року. З катедральним собором св. Юра Митрополит був пов’язаний протягом 44 років — до кінця свого життя .
Зверхником Церкви українських католиків став 35-літній видатний інтелектуал, котрий відзначався величезними знаннями в галузі права, філософії тa історії, володіючи дев’ятьма мовами: польською, українською, церковнослов’янською, французькою, німецькою, англійською, грецькою, латинською i гебрейською . З перших хвилин прийняття своїх нових обов’язків архієпископ Шептицький найперше зацікавився Львівською Духовною Семінарією, в котрій в тому часі навчалися семінаристи з трьох галицьких єпархій. В цій Семінарії митрополит Андрей бував частим гостем. Спілкувався з настоятелями, виголошував конференції для семінаристів, розмовляв з ними з кожним особисто. Шукав між ними здібних i готових виїхати на вищі студії до Риму, Відня, Інсбрука i Фрайбурґа в Швейцарії . Вже в першім десятиріччі своєї митрополичої служби мав молодих священиків, вишколених у закордонних університетах, котрих міг призначати на найважливіші посади в єпархії. Також сприяв ідеї створення окремих семінарій для Станіславівської єпархії в 1906 році і перемишльської в 1907 році .
Початок XX століття був періодом інтенсивної душпастирської i проповідницької діяльності галицького Митрополита. З цього часу походять багато його пастирських листів, які є свідченням незвичайної його проповідницької діяльності та гомілетичних здібностей. Також в цьому періоді митрополит Андрей став меценатом мистецтва, заснував Народний Музей у Львові . В 1907 році галицький Митрополит отримав від Святішого Отця Пія X уповноваження i благословення на апостольсько-місіонерську діяльність серед православного населення на теренах, що були віддані під російське панування та в самій Росії. . В 1907–1909 роках Митрополит був провідником Першого i Другого Екуменічного Конгресу у Велеграді .
Друга половина XIX століття поставила перед Греко-католицькою Церквою нові завдання. Внаслідок великої хвилі еміграції з Галичини в кінці XIX століття до Канади, Сполучених Штатів i Південної Америки багато греко-католиків були позбавлені душпастирської опіки. Не було там парафій ані ієрархії Греко-католицької Церкви. В 1910 році митрополит Андрей перший раз вибрався за океан, до Канади, на світовий Євхаристійний Конгрес в Монреалі. Ця подорож мала ще одну мету: Митрополит хотів ближче приглянутися до життя емігрантів і пізнати їх потреби. Емігранти всюди дуже сердечно його вітали, з відстані кілька десятків миль приїжджали до місця, де появлявся Митрополит. Чужоземці, особливо французи, захоплювалися Шептицьким, його особою i проповідями на гарній французькій мові .
Митрополит Андрей Шептицький, як було вже вище зазначено, провадив також пожвавлену душпастирську діяльність на теренах царської Росії. В 1911 році отримав каплицю для греко-католиків в Петербурзі. В 1913–1914 роках видавав місячник російською мовою „Слово Истины” . Іншим важливим елементом душпастирської діяльності Шептицького перед вибухом першої світової війни було прагнення дo зміцнення позицій Греко-католицької Церкви. Після окупації Львова, вже в першу неділю 6 вересня 1914 року, царськими військами Митрополит виголосив у церкві Успіння Пресвятої Діви Марії проповідь, в котрій закликав народ, щоби вірно тримався своєї Церкви, i заявив, що він сам є готовий на всяку жертву . За виголошення цієї проповіді був заарештований i вивезений до Києва, а пізніше до Нижнього Новгорода i в кінці до Курська — де був ув’язненим. В березні 1917 року був звільнений рішенням Тимчасового Уряду. По звільненні Митрополит відбув подорож до Москви, Петербурга і Києва. Керував Синодом Російської Греко-католицької Церкви, для якої призначив екзарха o. Леоніда Фьодорова . По невдалій спробі добратися до Ватикану у вересні 1917 року повернувся до Львова .
Під час вибуху збройного польсько-українського конфлікту в червні 1919 року митрополит Шептицький зважився на переговори з польським провідником Юзефом Пілсудським, котрий прибув до Львова. До зустрічі не дійшло, тому що за наказом генерала Розвадовського Митрополит перебував під домашнім арештом. Цей факт мав характер державного перевороту і дуже несприятливо вплинув на майбутню форму польсько-українських стосунків на терені Галичини. В 1921–1923 роках митрополит Андрей відбув чергову подорож за океан. У західній півкулі візитував греко-католицькі парафії в Канаді, Аргентині, Бразилії i США. Подорожував також по Західній Європі, одночасно обговорюючи питання майбутньої української державності .
По поверненні до Львова митрополит Шептицький розгорнув широку християнсько-суспільну i харитативну діяльність серед українського народу. В своїх проповідях та публікаціях пропагував засади суспільної науки Церкви. В численних пастирських листах, в часописах та конференціях остерігав перед небезпекою комунізму і атеїзму .
Галицький Митрополит також брав активну участь у міжнародних зустрічах на користь єдності Церков. В 1925 році в Малінес (Бельгія) на європейському семінарі наук виголосив реферат під назвою „Психологія Унії” . Жваво цікавився Велеградськими Конгресами, але з огляду на здоров’я по війні брав участь тільки в п’ятім конгресі 1927 року . Однак в цьому періоді свого життя Митрополит дуже багато зробив для зміцнення Греко-католицької Церкви. Заснував Теологічне Наукове Товариство, візитував на Підкарпатській Україні і в Словаччині греко-католицькі єпархії, a в 1928 році заснував греко-католицьку Теологічну Академію у Львові. Під його патронатом в 1933 році відбулася стотисячна зустріч молоді під гаслом „Українська Молодь Христові” .
Період II світової війни був нечувано трудний для Греко-католицької Церкви. У вересні 1939 року митрополит Андрей заохочував духовенство до праці на території Радянського Союзу. Видав наказ священикам не залишати церковних резиденцій, вимагав виконання своїх наказів . В 1941 році видав відозву, в якій вітав німецькі загони, котрі входили на територію Галичини. Тоді ще Митрополит не знав багато про гітлеризм, a сподівався, що німці переможуть Радянський Союз, і спричиняться до віднови української держави. Однак швидко зрозумів свою помилку і в листі до папи Пія XII писав: „Сьогодні майже цілий край є згідний щодо цього, що влада німецька є зла, правдиво диявольська, i то в мірі, мабуть, ще вищій ніж влада більшовицька”. Вже в грудні 1941 року митрополит Шептицький осудив систему влади, незгідної з християнськими засадами. В листопаді 1942 року видав пастирський лист „Не вбивай”, засуджуючи братовбивчі війни і вбивства українців, поляків і євреїв .
Львівський Митрополит цілим своїм авторитетом виступав проти братовбивчих польсько-українських битв. Закликав до примирення в ім’я дотримання етики і моральності християнської цивілізації, справи і почуття національної гідності українців. Був одним з найважливіших інспіраторів українсько-польських переговорів в 1942–1944 роках . В період II світової війни драматично посилився польсько-український конфлікт i перед смертю Митрополит мусив бути свідком тих подій, котрі відбувалися по-іншому, ніж він того прагнув, і котрі були цілком незгідні з тим, чого через ціле своє життя навчав.
Митрополит Андрей Шептицький помер у Святоюрськім палаці 1 листопада 1944 року i був похований у крипті катедри св. Юра у Львові .
З вищесказаного виникає, що митрополит Шептицький був дуже добре приготовлений до своєї діяльності і до ролі, котру відіграв як проповідник і автор пастирських листів. Виростав у побожній католицькій родині, в якій отримав ґрунтовне релігійне виховання. До цього ще долучилися монаша формація і глибоке аскетичне життя, а також солідні філософічно-теологічні студії. Все це взяте разом давало йому знамените приготування до діяльності i проповідницької творчості та до гідного душпастирського служіння, а особливо до — турботливої опіки над своїми священиками. Виявом цієї його турботи є пастирські листи, котрими будемо займатися в наступних розділах.
Молитви Митрополита Андрея
Приречення вірної служби Ісусові Христові
Найдорожчий наш Спасителю! Ти для нас є всім. Ти нас сотворив і удержуєш при житті. Ти нас, своїх дітей, виховав. Від Твого серця йде до нас такий жар любови, що хіба мали б ми кам’яні серця в наших грудях, коли б Тебе не любили. Ти нам дорожчий, ніж батько, мати, брати й сестри, ніж наше власне життя. Тому прирікаємо, що цілим серцем будемо держатися Тебе. Тільки для Тебе одного і з тобою самим хочемо жити і вмирати, щоб із тобою об’єднатися колись навіки в любові. Амінь.
Молитва про Божу Мудрість
Великий і всемогутній Боже! Зішли на мене з високих і святих своїх небес і від престолу своєї святої слави твою святу Мудрість, що сидить праворуч Тебе.
Дай мені мудрість твого уподобання, щоб я в житті умів те, що Тобі миле, гаряче бажати, мудро шукати, у правді признавати і досконало виповняти на славу й честь твого святого імени, «на хвалу слави Твоєї ласки».
Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я все сповняв, чого бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба і як належить на славу твою і користь моєї душі.
Дай мені мудрість твоїх доріг і мудрість ходити стежками Твоєї святої волі. Дай мені мудрість поводження і неповодження, щоб я вмів не вивищатися в одних і не упадати в інших. Дай мені мудрість радости і мудрість смутку; нехай тішуся лише тим, що до Тебе веде, нехай смучуся лиш тим, що від Тебе віддалює.
Дай мені мудрість всього, що переминає, і всього, що триває; нехай перше в моїх очах маліє, а друге росте. Дай мені мудрість праці та мудрість відпочинку, нехай мені буде розкішшю праця для Тебе, а втомою відпочинок без Тебе. Дай мені мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирости. Нехай серце моє звертається до Тебе і в усьому шукає Тебе впродовж цілого життя.
Дай мені мудрість послуху для твого закону, для Твоєї Церкви. Дай мені мудрість убозтва, щоб я ніколи не оцінював дібр інакше, як відповідно до їх дійсної вартости. Дай мені мудрість чистоти, відповідно до мого стану та покликання.
Дай мені мудрість терпеливости, мудрість покори; мудрість веселости і поваги, мудрість Господнього страху; мудрість правдомовности і добрих діл. Нехай буду терпеливим без ніякого нарікання, покірним без найменшого удавання, веселим без немірного сміху, поважним без суворости; щоб я боявся Тебе без спокус розпуки; щоб я був правдомовний без тіні двоязичности; нехай мої добрі діла будуть вільні від самоуподобання.
Дай мені мудрість – ближніх у потребі напоминати без самовивищення;
Дай мені будувати словом і ділом без лицемір’я. Дай мені, Боже, мудрість чуйности, уваги й обережности, нехай мене не зводить на бездоріжжя ніяка пуста гадка.
Дай мені мудрість благородности, нехай мене ніколи не повалить ніяке брудне й недостойне прив’язання. Дай мені мудрість правости, нехай мене ніколи не зводить з дороги обов’язків ніякий самолюбний намір. Дай мені мудрість мужества й сили, нехай мене не звалить ніяка буря. Дай мені мудрість свободи, нехай мене ніколи не поневолить ніяка насильна пристрасть!
Дай мені мудрість богословських чеснот і моральних чеснот: віри, надії, любови, благорозумности, побожности, здержливости і мужности. Дай мені, Боже, мудрість апостолів, мудрість мучеників; дай мені мудрість священичу й душпастирську, дай мені мудрість проповідників і вчителів, дай мені мудрість служителів святих таїн, дай мені мудрість євхаристійну і мудрість таїнственну – мудрість молитви і душевного зріння.
А передусім, Господи, дай мені мудрість сердечного розкаяння і досконалого жалю. Дай мені мудрість пізнання себе в моїй немочі і злобі; дай мені мудрість умертвлення і посту; дай мені мудрість відречення і пожертвовання себе; дай мені мудрість жертви, мудрість хреста, мудрість крови.
Боже, дай мені, вкінці, ту мудрість, що, згідно зі святими твоїми намірами, веде до злуки Церков під одним зверхнім пастирем, Вселенським архиєреєм. Дай мені мудрість те діло святого з’єднання цінити, любити, для нього й життя посвятити. Дай мені мудрість нашого східнього обряду, його придержуватися, його відновляти і розвивати; дай мені мудрість отців святої східньої Церкви і всіх великих церковних учителів.
Дай мені мудрість великого твого апостола Павла, щоб я бодай його послання добре розумів, пам’ятав та вмів їх пояснювати Твоєму народові. Дай мені мудрість першого твого намісника, щоб я розумів наміри твого Божого провидіння, що рядить Церквою через Римських архиєреїв;
Дай мені мудрість послуху їм та вселенській католицькій Церкві. Дай мені мудрість церковної історії та богословії.
Дай мені ту мудрість, що мені і моєму народові найбільше недостає. Дай мені мудрість правдивого вдоволення, правдивого щастя. Амінь.
Інша молитва про Божу Мудрість
Предвічний Боже, зішли на нас з високого неба твою святу мудрість; просвіти нею наші уми. Нехай божа мудрість поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від ложі й обману.
Молитва про кращу долю українського народу
Всемогутній, безсмертний Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти страшний у Твоєму гніві, але безконечно добрий у Твоєму милосерді! Ти зсилаєш на наш грішний людський рід тяжкі допусти і тяжкі терпіння.
Ти й на наш нарід зіслав такі терпіння, що їх не знали наші батьки. Ми мусимо гірко трудитися, щоб здобути собі насущний хліб. Віримо і надіємося, що тяжкі ті допусти зіслав Ти на людський рід як досвід, а не як кару.
Грішних твоїх синів Ти не відтручуєш, не відвертаєш твого пресвятого обличчя від їх долі, бо не хочеш смерти грішника, а його навернення та спасення.
Тому надіємося, що всі терпіння, що їх доводиться нам у житті зносити з милосердної Твоєї волі, допущені для нашого добра. Ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням найсвятіших тайн зможемо заслужити собі на те, що скоротиш час досвіду і терпінь, що милосердним оком споглянеш на твоїх дітей, що даси їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою Твоєю волею положиш край нашим терпінням.
Дорогоцінною кров’ю твого Сина бажаємо надолужити Тобі за всі гріхи наших батьків і братів. Через руки наших священиків жертвуємо Тобі безкровну жертву пресвятої Євхаристії, що є повторенням і відновленням хресної жертви твого Сина і Бога, Спасителя нашого Ісуса Христа.
Прийми цю жертву надолуження за всі гріхи людей, прийми наші благальні прохання про милосердя і твою святу благодать.
Умилосердися над усіма тими, що терплять. Даруй їм ласку терпеливо зносити гірку долю і через терпеливість заслужити на пільгу в терпіннях і перемогу в цьому смертному житті та на блаженство вічности. Амінь.
Інша молитва за український нарід
Просимо Тебе, царю небесний, Духу правди, любови і справедливости, до Тебе підіймається наша молитва! Зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу, благослови наш труд, і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні. Амінь.
Молитва до Пресвятої Богоматері
Пресвята Діво Маріє, коли твій Син умирав на хресті, поручив Тобі всіх нас людей, що серед страждань і гріхів живемо на цій долині сліз. Багато з нас не часто до Тебе прибігають, багато з нас мало Тебе знають. Та сьогодні стаємо у твоїх стіп, щоб зачерпнути в Тебе чогось із тієї потіхи, якою воскреслий Христос потішив Тебе.
Ми ж діти твої – благослови нас і дай нам усе те, чого нам до спасення треба, щоб наше життя могло бути правдиво християнським!
Благослови нашу батьківщину, благослови ввесь український нарід. Благослови всі наші родини, дай їм дочасний добробут та здоров’я, а ще більше божу благодать і чесноти християнського життя.
Поблагослови й кожного з нас зокрема, благослови на подвиги, на труднощі, на боротьбу християнського життя.
Випроси нам великих святих, героїв християнської любови, дай нам багато святих батьків, які вели б численне потомство дорогами християнської мудрости і справедливости.
Дай нам багато святих матерів, які виховували б дітей у божому страсі, любові свого народу і любові ближнього. Дай нам матерів, повних геройської любови, які ту любов передали б дітям і внукам, і не боялися б тягарів материнства.
Стережи нас перед усіма небезпеками і гріхами, які могли б зводити нас на бездоріжжя невірства, єресі або ненависти.
Дай нам мужніх провідників на церковній і народній ниві, а над усе дай нам бути правдивими твоїми дітьми, Тебе як Матір любити, і бути вірними до смерти Христовій вірі та його святій Церкві. Амінь.
Молитва за українську родину
Боже великий, Боже отців наших! Дай нашому народові якнайбільше добрих, святих християнських родин.
Дай нам таких батьків, які голосно й відверто признавалися б до божественної Твоєї євангелії і до Твоєї служби. Дай нам батьків, які для своїх дружин були б прикладом християнського життя, правдивими опікунами та добрими провідниками в житті.
Дай нам таких матерів, що вміли б добре, по-християнськи виховувати своїх дітей, а для своїх чоловіків були б поміччю, потіхою та доброю радою.
Дай нам таких дітей, які були б потіхою та славою батьків і красою свого народу.
Благослови, всемогутній Боже, український нарід. Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити колись вічної нагороди в небі, бо Тобі, Боже, у Святій Тройці єдиний, Отче, Сину і Духу Святий, належиться вся слава, честь і поклін на віки вічні. Амінь.
Молитва до св. Йосифа за родину
Святий обручниче Йосифе, у Тебе люди випрошують собі так багато ласк! І ми вибираємо собі Тебе за отця, опікуна й покровителя нашої родини та всіх нас зосібна. Дай нам наслідувати Тебе в наших щоденних працях і в наших щоденних молитвах. Керуй нашою працею і вдома, і в полі, у робітні й у школі – усюди, де б не працювали ми, будь нам помічником, товаришем і отцем.
Нехай наша родина буде подібна до того святого дому в Назареті, де жила свята родина, якої Ти був головою. Нехай наш дім залишиться по всі часи під Твоєю опікою і під твоїм покровом. Нехай усі ми, що живемо в цьому домі, і всі ті, що житимуть у ньому, мають щоденні докази, що ніколи ніхто без успіху не віддавався під твою опіку. Нехай стане в нашій родині неможливим, щоб хто-не-будь міг про Тебе забути і перестати Тебе з синівською любов’ю почитати. Амінь.
Молитва про добрих українських священиків
Господи, Господи! Поглянь з неба, подивись і посіти виноград, який насадила твоя правиця.
Нехай всемогутня твоя рука буде заєдно над цим народом, що його Ти полюбив.
Давай йому, предвічний Боже, у кожному поколінні, аж до кінця світу, єпископів і священиків святих, повних твого Духа – пастирів і вчителів твого закону, що вміли б незмінно зберігати правду твого святого об’явлення та з любови навчати і судити цей великий нарід.
Даруй українському духовенству ласки ніколи не боятися ніякого пожертвування, де тільки йде про твою славу і добро цього народу.
Розпали в серцях українських священиків духа ревности про спасення душ. Відкрий перед їхніми очима премудрість твого об’явлення і дай їм високе почуття святости того діла, до якого Ти їх покликав. Благослови їх працю і їх наміри. Хорони їх від усякого лиха, а передусім від смертного гріха. І злучи їх Твоєю благодаттю, щоб любов’ю були одно – так як Ти, Отче, зі Сином своїм, і Син з тобою. Амінь.
Молитва про ласки для священиків
Всевишній, великий силою і розумом, недослідимий і дивний у святих своїх, Господи! Благослови слуг своїх і служителів твого жертовника. Наповни їх дарами твого Святого Духа, щоб були достойними ставати без пороку [гріха] перед святим твоїм жертовником; щоб могли проповідати євангелію твого царства, освящати слово Твоєї істини; щоб могли приносити Тобі дари й жертви духовні та людей твоїх обновляти водою відродження так, щоб у день страшного приходу твого єдинородного Сина на суд удостоїлися прийняти з його рук нев’янущий вінець слави. Амінь.
.jpg)