До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
Євр. 306 зач.; 2, 11–18.
11. Браття, той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому він не соромиться називати їх братами, коли каже:
12. Я звіщу ім'я твоє моїм братам,
хвалитиму тебе серед громади.
13. І ще:
Буду надіятись на нього.
Та:
Ось я і діти, що Бог мені дав.
14. А що діти були учасниками тіла й крови, і він також взяв участь у тому, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Аджеж не від ангелів прийняв він на себе, а від потомства Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, отже, що він страждав і сам був випробуваний, він може помогти тим, що проходять через пробу.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 4 зач. 2, 13–23.
13. Як відійшли мудреці, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже:
– Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.
14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15. де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.
16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія:
18. В Рамі чути голос,
плач і тяжке ридання :
то Рахиль плаче за дітьми своїми
й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.
19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже:
– Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.
21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, 22. але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Мт. 2, 13–23. .
За християнською традицією, наступного дня після великого свята завжди святкуємо пам’ять осіб, які є найбільше причетні до цього свята. Саме тому по Різдві Господа нашого Ісуса Христа ми вшановуємо Пресвяту Богородицю. Хто, як не вона, була найбільше причетна до народження нашого Спасителя? Якби в час Благовіщення Богородиця не сказала «так», то що було б із людством тепер? Це годі собі уявити й усвідомити. Як одне «так» Богородиці перемінило весь світ! Здавалося б, це таке незначне й коротке слово, проте наскільки важливе й вчасне.
Так і в нашому житті – немає речей неважливих. У цьому світі важливе абсолютно все, усе глибоко пов’язане й випливає одне з одного. Наші вчинки, наші слова й навіть наші думки мають великий вплив на буття всесвіту. Кожен з нас або примножує добро в цьому світі, або примножує зло.