До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор.; 190 зач.; 10, 7-18.
7. Браття, коли хто певний, що він Христів, нехай роздумає ще раз сам у собі, що так, як він Христів, так само й ми. 8. Бо якби я хвалився надто своєю владою, що нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився, 9. щоб не здавалося, що я намагаюся вас налякати листами. 10. Листи його, як дехто каже, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий і мова його жалюгідна. 11. Такий нехай знає: які ми на словах у листах неприсутні, такі будемо на ділі присутні.
12. Ми не відважуємося рівняти себе чи робити себе подібними до деяких з тих, які самі себе доручають; та тим, що міряють самих себе самими собою та роблять самих себе подібними до самих себе, бракує розуму. 13. Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але мірою правила, яке Бог дав як міру, яким і вас можемо досягнути. 14. Ми бо не розтягаємося над міру; а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми все ж таки до вас прибули з євангелієм Христа. 15. Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами над міру за нашим правилом 16. і звіщатимемо євангеліє ген поза вами, не хвалячися готовим на чужому полі. 17. Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться. 18. Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той, кого Бог поручає.
2 Кор. 10, 7–18. «Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розмірковує ще раз у самім собі»
Ми, як правило, є певні своїх поглядів, своїх переконань, свого розуміння, яким має бути наше християнське життя. Як ми, як християни, маємо жити, чинити в нашому щоденному житті. Часто живемо в такому переконанні, поки труднощі, проблеми, кризи не показують, наскільки ми не глибоко вкорінені у своєму християнстві.
Дуже важливо вдивлятися в самого себе і свою поведінку в трудних ситуаціях, такі обставини є дуже цінні для нас, бо вони показують, ким ми є насправді. Завжди корисно вслухатися в слова й думки інших людей, що вони кажуть і думають про нас, бо це важливий погляд збоку. Завжди потрібно критично дивитися на себе, звіряти свій шлях із Божим словом, щоб переконуватись ще раз і ще раз, яким є моє християнське життя.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 14 зач. 3, 28-35.
Сказав Господь:
28. Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. 29. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься: він буде винен у грісі вічнім.
30. Вони бо мовили: « Він має нечистого духа ».
31. Приходять мати та брати його і, стоячи надворі, посилають до нього, щоб його прикликати. 32. Народ же сидів круг нього, і кажуть йому:
– Ось твоя мати і брати надворі тебе шукають.
33. Він у відповідь сказав їм:
– Хто моя мати та брати?
34. І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже:
35. – Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати.
Мр. 3, 28–35. «Хто чинить волю Божу, той мені брат, сестра і мати»
На перший погляд може видатися, що Ісус Христос дуже холодно ставиться до своєї матері та до своєї родини. Це не так. У цій ситуації Господь через таку свою поставу свідомо хоче загострити нашу увагу на іншому.
Саме тут Ісус показує нам унікальну можливість, як стати родиною з Ним, коли каже, що той, хто чинить волю Божу, Йому брат, сестра і мати. І кожен з нас може належати до цієї Божої родини, мати Бога за Отця. У нашому світі, діти впливових та знатних батьків користуються тим, що їхні батьки займають важливе місце в суспільстві. А ми дуже часто забуваємо, хто наш Отець, чиї ми діти, хто є нашою родиною.