До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 187 зач.; 8, 16 - 9, 5.
16. Браття, Богові дяка, що дав у серці Тита таку саму до вас горливість; 17. бо він прийняв просьбу і, повний запалу, доброхіть до вас пішов. 18. Ми з ним послали брата, якого за євангеліє хвалять усі Церкви 19. і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій благодійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу, 20. остерігаючися, щоб нам хто не докоряв за таку щедру збірку, що нею ми служимо. 21. Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22. Разом з ними ми послали нашого брата, пильність якого ми часто випробували в багатьох речах і який тепер ще пильніший через велике довір'я, що до вас має. 23. Щодо Тита, він мій товариш і співробітник, вам на благо, щождо братів наших, вони посланники Церков, слава Христова. 24. Дайте їм доказ вашої любови й нашого хваління вас перед ними і перед Церквами.
1. Про службу на користь святим мені нема чого до вас писати, 2. бо знаю вашу добру волю і хвалю вас перед македонянами за неї, бо Ахая готова з минулого року; ваш запал заохотив багатьох. 3. Однак я посилаю вам братів, щоб та хвала, якою я хвалив вас, не була щодо цього марна і щоб ви, як я сказав, були готові. 4. А то як прийдуть зо мною македоняни й застануть вас неготовими, ми, щоб не сказати ви, осоромимося, що були такі певні. 5. Я вважав, отже, потрібним просити братів, щоб вони вийшли до вас перед нами і приготували загодя той заповіджений щедрий ваш дар, щоб він був готовий як правдивий дар, а не як вимушений даток.
2 Кор. 8, 16 – 9, 5. «Бо ми дбаємо за добро не тільки перед Богом, але й перед людьми»
Деколи мені здається, що ми, християни, немовби живемо у своєму світі. Так, ми ходимо до храму, сповідаємось, причащаємось, належимо до тих чи інших християнських товариств і спільнот, бо так стараємось дбати про свої взаємини з Богом. І це важливе в нашому житті. Але часто ми, ті ж самі християни, не зауважуємо багатьох людей навколо нас, які потребують нашої допомоги чи просто уваги.
Часто бачимо, що людям легше пожертвувати свої гроші, аніж час. Тож спробуймо ми, як християни, придивлятись до людей, яких поставив навколо нас Господь, і дбати про них. Ось чим можемо послужити завжди – своїм заангажуванням у їхнє життя!
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 12 зач. 3, 13-19.
13. Одного разу вийшов Ісус на гору й покликав тих, яких сам хотів, і вони прийшли до нього. 14. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому та щоб їх посилати проповідувати; 15. і дав їм владу виганяти бісів.
16. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; 17. Якова, сина Заведея, та Івана, брата Якова, і дав їм ім'я Воанергес, у перекладі – Сини грому; 18. Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананея, 19. та Юду Іскаріота, що його зрадив.
Мр. 3, 13–19. «Дав їм владу виганяти бісів»
Бачимо, що коли Господь кличе апостолів до місії, то не просто вибирає їх, а дає їм силу, як каже Євангеліє, «владу виганяти бісів». І видається, що апостоли по-людськи не були готові до цього. До того ж тоді були люди, набагато освіченіші від них: фарисеї, садукеї, книжники, – які зналися на Законі Божому. Але Ісус Христос вибирає саме мало освічених апостолів. І це справжня таємниця Божого покликання.
У нашому житті потрібно усвідомлювати, що Господь не випадково вибрав для нас батьків, батьківщину, дав жити в тих чи інших обставинах, у тім чи іншім історичнім періоді. Водночас Він дає також силу і змогу жити в цих обставинах праведно.
Яскравим прикладом є святі. Жодні обставини не були владні над ними. Ми ж часто говоримо: так склалися обставини, це від мене не залежить... Жодні обставини не можуть мати над нами влади. Адже Господь у всіх ситуаціях, якщо ми лише забажаємо, дасть сили й можливість жити чесно, справедливо, побожно і свято.