Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка.

Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка — чоловікові.

Жінка не має влади над своїм тілом, лише — чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише — жінка.

Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю.

Говорю це як раду, а не як наказ.

Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один — такий, а другий — інший.

Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я;

але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися.

Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка;

коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, — а чоловік нехай не відпускає жінки!

А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.

1 Кор. 6, 20 – 7, 12. «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!»

Наше тіло й нашу душу дав нам Господь. І не тільки дав, щоб ми жили, задовольняючись пожаданнями чи стремліннями, але щоб ми своїм життям і поступуванням свідчили про Бога. Це велика відповідальність і велике завдання, яке лежить на кожному з нас: свідчити про Господа. І кожна життєва ситуація – це добра нагода для цього.

Немає ситуації, де б ми були нейтральними. Ми або свідчимо про Бога, або не свідчимо. Ми або прославляємо своїми душами й тілами Бога, або не прославляємо. Тож не тішмо себе, що іноді ми буваємо такі немовби не грішні і не святі. Ми завжди або з Богом, або без Нього.

 Від Матея святого Євангеліє читання 14,1-13 

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

і він сказав до своїх слуг: «Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!»

Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

Йоан бо говорив до нього: «Не можна тобі її мати.»

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: «Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.»

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

Мт. 14, 1–13. «І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Йоанові в темниці»

Бачимо, як Іродіяда через маніпуляцію добивається того, щоб Ірод стяв голову Йоанові. Ірод, усвідомлюючи, що робить зле, що робить те, чого не мав би робити, все ж таки піддається на цю маніпуляцію. Чого вчить нас це Євангеліє?

У своєму житті ми приймаємо багато рішень, постанов, не задумуючись над наслідками, як це зробив Ірод. Він пообіцяв дати будь-що, чого забажає донька Іродіяди. А вже пізніше, через страх бути висміяним, не міг змінити своєї обіцянки. Так само бачимо, що в нашому житті часто змінюються обставини, відкриваються нові подробиці, стає зрозумілішою справа або ми більше усвідомлюємо те чи інше. Тому ніколи не біймося змінювати своїх рішень, ніколи не біймося змінювати свого ставлення до людей, до обставин, не біймося визнати своєї провини. Ніколи не будьмо в полоні своїх попередніх рішень.

Коли змінюються обставини і Бог відкриває нам щось нове, будьмо готові змінювати свої рішення та постанови!