Я маю, отже, чим хвалитись у Христі Ісусі щодо речей Божих.

Не смію бо говорити про те, чого Христос не сподіяв через мене для послуху поган, словом і ділом,

силою знаків і чудес, силою Духа Божого; так що я розповсюднив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику,

вважаючи, однак, за честь не проповідувати Євангелії там, де Христове ім’я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі,

але як написано: «Ті, що про нього їм не звіщалось, його побачать; і ті, що про нього не чули, зрозуміють.»

Власне, тому я мав щоразу перешкоди, щоб прийти до вас.

Тепер же, не маючи більше поля праці в цих країнах і гаряче бажаючи з давніх літ до вас прибути, коли виберуся в Еспанію,

надіюсь, як буду проходити, побачити вас і що ви мене туди проведете, після того, як я трохи натішусь вами.

Тепер же йду в Єрусалим, святим служити,

бо Македонія і Ахая вирішили зробити якусь збірку на потреби вбогих святих в Єрусалимі.

Вирішили, та й винні їм: бо як погани стали спільниками їхніх духових благ, то повинні допомогти їм у тілесних.

Коли я це виконаю і вручу їм особисто цю збірку, направлюсь від вас в Еспанію.

Я знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.

Від Матея святого Євангеліє читання 12,46-13,3

Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити.

Каже один до нього: «Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.»

Тоді він відповів тому, що говорив до нього: «Хто моя мати і хто брати мої?»

Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: «Ось моя мати і брати мої!

Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.»

Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.

І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.

Він говорив до них численними притчами...