Святі мученики Віт, Модест і Крискентія-годувальниця постраждали за Христа в часи царювання імператора Діоклетіана (284-305). Святий мученик Віт був сином знатного сицилійського вельможі, язичника Гіласа. Ще юнаком святий Віт запалав полум’яною любов’ю до Господа Ісуса Христа і невпинно молився Йому. Господь дарував йому благодать чудотворення. Він зціляв хворих і навернув до Христа безліч язичників. Дізнавшись про це, правитель Валеріан покликав Гіласа і порадив йому відвернути сина від віри в Христа. Якраз у той час імператор видав указ про гоніння на християн, і тому не тільки юнак, але і вся родина Гіласа могла постраждати. Але Гілас не зміг переконати святого Віта і став бити хлопця. Правитель Валеріан дізнався, що святий Віт відмовився принести жертву богам, і зажадав його до себе на суд. Перед судом святий юнак стійко визнав свою віру і навідріз відмовився принести ідолам жертву. Його знову били. Коли правитель, даючи розпорядження про посилення мук, простягнув руку, вона негайно відсохла. За молитвою святого правитель отримав зцілення і, зупинивши суд, віддав святого Гіласові, наказавши за будь-яку ціну відвернути його від віри в Христа.

Щоб спокусити сина плотським гріхом, Гілас оточив його розкішшю, привів до нього красивих дівчат. Святому подавали найсмачнішу їжу, влаштовували бенкети і забави, але бажаних результатів не добилися. Святий Віт не переставав молитися і просити допомоги Божої в спокусах. Йому з’явилися ангели і молилися разом із ним. Коли Гілас увійшов до сина і глянув на ангелів, він одразу осліп. Гілас дав обіцянку відректися від кумирів, і святий Віт зцілив його. Але, жорстокий серцем, Гілас не дотримав своєї обіцянки. Прихильність до сина перетворилася у ньому в ненависть, і він вирішив убити його. Щоб врятувати хлопчика, його вихователь святий Модест і годувальниця свята Крискентія, які були християнами, таємно вивели його з рідного дому. Біля річки вони побачили човен. Ангел увійшов разом із ними в човен і доставив їх в італійську область Луканію, де святі, ховаючись від мучителів, жили таємно. Святий отрок не переставав зцілювати хворих і навертати язичників у християнство. Чутка про нього поширилася і тут.

Святим Віту і Модестові довелося постати перед Діоклетіаном. Уражений красою юнака, він настійно умовляв його принести жертву богам. Святий отрок викрив безумство ідолопоклонства і зцілив біснуватого сина Діоклетіана. Імператор, під умовою зречення від Христової віри, запропонував святому Вітові великі почесті, славу і багатство. Отрок відмовився і мужньо визнав себе християнином. Його ув’язнили разом зі святим Модестом. Коли в’язням з’явився Ісус Христос, зміцнюючи їх в подвигові і даруючи Свою допомогу, кайдани спали з їх рук. Вважаючи диво волхвуванням, Діоклетіан розпорядився кинути святого Віта в казан з киплячим оловом. Святий стояв у ньому, як у прохолодній воді, і залишився неушкодженим. Тоді на нього був випущений величезний лев. Отрок осінив себе хресним знаменням, і звір покірно ліг біля його ніг та став лизати йому ступні. Святих мучеників повісили на стовпах і стругали залізними кігтями. Свята Крискентія вийшла з натовпу глядачів, визнала себе християнкою і докорила імператорові за жорстокість. Її піддали таким же мукам. Святий Віт звернувся до Бога: «Боже, спаси нас силою Твоєю і врятуй нас». Почався землетрус. Багато язичників загинули під зруйнованими будівлями, переляканий Діоклетіан втік до свого палацу. Ангел зняв мучеників зі стовпів і переніс в Луканію. Святий мученик Віт помолився Богу, щоб Він  із миром прийняв їх душі і не позбавив Своїх благодіянь усіх, хто буде згадувати їх пам’ять. Із неба пролунав голос: «Почута молитва твоя». Святі з радістю віддали Богу свої душі. Це сталося близько 303 року. Мощі святого Віта були перенесені в Прагу. Святий благовірний князь В’ячеслав Чеський звів на честь святого мученика Віта храм, у якому був згодом похований.

Святі Божі Ангели і  Святі мученики Віт, Модест і Крискентія-годувальниця  перебувайте і моліться зі мною до Бога всегда нині і присно і во віки віков  Амінь!!! І прийміть молитву на вервиці в цьому наміренні